Новости  Общение  Реки  Озёра  Моря  Памятка  Словарик  Радиация  Ссылки  Для писем

Прип’ять, Птіч 2015.08.
(Петріков-Жаховічі + Дараганово-Мозир)

Звіт
про водну туристичну подорож на
на www.poezdnik.kiev.ua.

Фото Прип’ять 2015.08 (Петріков-Жаховічі)
Фото Птіч-Прип’ять 2015.08 (Дараганово-Мозир)

Після анексії Криму та агресії РФ стало огидно навіть думати про походи в Карелію, Кольський півострів, Крим, Урал та інші ворожі території. Із відносно прохолодних країн українським водникам-патріотам для літніх подорожей залишились Білорусь, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Ісландія, Гренландія та Аляска.

Саме тому на сьогодення для водних подорожей дуже привабливими залишаються Прип'ять та її притоки, в т. ч. по Білорусії. Більш того, після проходження з дозиметрами-радіометрами забрудненої ділянки річки Стир в 2014 та ознайомлення з питанням міграції радіонуклідів на протязі 28 років після Чорнобильської катастрофи (див. «Что необходимо знать туристу-воднику о радиации») і забрудненні річки басейну Прип'яті виявились не такими недосяжними і тому - ще привабливішими.

Природно, що нам хтілось пройти по Прип'яті Национальный парк "Припятский", але там треба оформляти з прикордонниками та адміністрацією парку дозволи і платити біля 400 грн/люд (за проходження парку). Після вивчення інформації вибір впав на ділянку Прип'яті «Петріков–Мозир» та лівий приток Прип'яті - річку Птіч (обидва маршрута пролягають по території республіки Білорусь).

Учасники:

1. Тримісна туристська байдарка «Таймень-3» - Баталін Єгор (Київ) (керівництво другою групою, риболовля, штурман, знахарь, завгосп і т.д), Баталін Федір (Київ) (головний іхтіогодувальник походу, фахівець з безпечного розпалювання багаття та приборкувач шершнів);

2. Тримісна туристська байдарка «Таймень-3» - Савіцький Олександр (Київ) (риболовля, екологічні спостереження), Бересток Ірина (Дніпропетровськ) (риболовля, приготування їжі).

3. Двомісна туристська байдарка «Таймень-2» - Поєздніік Сергій (Київ) (керівництво першою групою, звітність, риболовля), Снігур Ольга (Київ) (кухар, завгосп);

4. Двомісна туристська байдарка «Таймень-2» - Хотяїнцев Володимир (Київ) (автозакидання-викидання, риболовля), Хотяїнцева Олена (Київ) (кухар, завгосп);

1. Довідка про подорож.

Район — Європа; Білорусь, Поліська низовина; Петріковський та Мозирський райони Гомельської обл., Осиповицький та Глусскій райони Могильовської обл.

Маршрут першої групи: Київ - Овруч - Мозир - Петріков (авто) - річка Прип'ять до старого гирла річки Птіч (сплав) – Мозир - Наровля - Іванків - Київ (авто).

Маршрут другої групи: Київ - Бобруйськ (рейсовий автобус «Київ-Мінськ») - Осиповичи (електричка) - Дараганово (дизель) - річка Птіч - річка Прип'ять (сплав до м.Мозирь) – Київ (автобус).

Вид туризму — водний.

Засоби сплаву — байдарки (4 шт.)

Категорія складності — перша.

Час походу — з 07.08 по 19.08.2015 (першої групи), з 07.08 по 22.08.2015 (другої групи).

Тривалість походу:
першої групи — 13 днів, у т. ч.:
- закидання (0.5 дня) та викидання (0,5 дня) - 1 день;
- активна частина - 6 днів;
- днювання — 6 днів;
другої групи — 16 днів, у т. ч.:
- закидання (1 доба) та викидання (2 доби) - 3 доби;
- активна частина - 12 днів;
- днювання — 1 день;

Протяжність маршруту — 60 км. (першої групи), 350 км (другої групи).

Рівень води в річках - дуже низький.

Кількість учасників походу - 8 (у т. ч. жінок - 3, дітей - 1, собак - 0).

Технічна оснащеність груп: GPS (моб. тел) - 0 шт.

2. Дані про район подорожі

2.1.Загальна характеристика території:

Поліська низовина — низовина на півдні Білорусі та півночі України. Обмежена на півночі горбистими рівнинами центральної частини Білорусі, на півдні Придніпровською та Волинською височинами, на заході Прибузькою рівниною, на сході — Придніпровською низовиною. Площа близько 270 тисяч кв.км. Переважні висоти 150—200 м, максимальна — 316 м (у межах Словечансько-Овруцького кряжу). Поверхня низовини має загальний похил до річок Прип'яті та Дніпра. Рельєф переважно рівнинний і слабохвилястий, виділяються окремі денудіровані моренні пасма і височини дніпровського віку (Словечансько-Овруцький кряж, Білокоровицький кряж, Озерянський кряж). Характерні поліські дюни. Вододіл річок плоский, заболочений. Ліси займають близько 33 % території, в окремих районах до 60 %. У найхолодніших частинах низовини з майже плоским рельєфом розміщуються болота (найбільші масиви Піддубичі, Великий Ліс, Вигонощанське болото, Гричин, Загальський масив). Частина боліт меліорована. (Див. також Прип'ятські болота). У Білорусі низовина простягається з заходу на схід уздовж річки Прип'ять більш ніж на 500 км, з півночі на південь — на 200 км; переважають абсолютні висоти 130—150 м над рівнем моря. На території низовини в межах Білорусі виділяється Білоруське Полісся, в Україні — Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське Полісся (у деяких джерелах до Поліської низовини відносять також північну частину Лівобережжя України в межах Чернігівської та Сумської областей). Частинами Поліської низовини є також Клесівська рівнина, Костопільська рівнина, Словечансько-Овруцький кряж (https://uk.wikipedia.org)

2.2. Увага! Весь маршрут пролягає по теріторії Білорусі, яка частково була забруднена радіонуклідами в 1986 після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Але за 29 років забруднення значно зменшилось (див. Что необходимо знать туристу-воднику о радиации), а якщо подивитися на Карты загрязнения территории Республики Беларусь цезием-137 и стронцием-90, то вся заплава Прип'яті в межах Білорусі (до м.Мозир!!!) - взагалі не була забруднена.

Туристична характеристика району. Туристичні можливості в районі Білоруського Полісся обмежені с одного боку радіаційним забрудненням, а с другого – кордоном України з Білоруссю. Однак, всі річки Білоруського Полісся - є чудовими водними туристичними маршрутами. Закидатися до початку маршрутів зручно і по залізниці і автотранспортом. Справжньою родзинкою для туристів є Национальный парк "Припятский", де можна цивілізовано відпочити, у т. ч. з наметом та байдаркою, але треба за це внести платню.

3. Технічний опис маршруту

3.1 Технічний опис маршруту першої групи (сплав по річці Прип'ять від м.Петриків до старого гирла річки Птіч)

Закидання

07.08.15 З Києва виїхали в 17-00 на автівці Форд-Фьюжн по «варшавці» (автошлях Київ-Ковель). В Коростені звернули праворуч на Овруч та у 20-30 були на Українській митниці. В 23-00 пройшли Білоруську митницю

08.08.15 В місто Петріков прибули в 02-00 ночі. Доїхали до берега затоки, на який стоїть місто, поставили намети та лягли спати. Вранці переїхали не півострів (навпроти дитячої спортивної школи веслування - каное та байдарки), куди треба було їхати одразу вчора. Зібрали байди, залишили автівку на зберігання у дворі садиби номер 16 (за пляшку горілки, яка коштує від 60 000 до 100 000 білоруських рублів = 35-60 грн).

Прип'ять.

У місті Петріков річка Прип'ять дуже мальовнича незважаючи на дуже малу (рекордну за 70 років) воду. Тече між заплавних гаїв, звивиста, глибока, завширшки – 200-300 метрів, береги - піщані кручі до 6 метрів, на поворотах - величезні піщані пляжі та мілини. По берегах- зарості верболозу; в гаях - верба, дуб, тополь, вільха, подекуди - сосна та береза. Вода замулена, непрозора (можна пити тільки після нічного відстоювання та кип'ятіння), має коричневий відтінок. Течія - малопомітна. Постійно чутно, як жерех "б'є" малька, якого багато. В ночі дуже тихо. Вдень багато гедзів, але комах - мало. По берегах стоять кілометрові стовпи (червоні - праворуч, білі - ліворуч). Дуже багато рибалок і всі вони з автівками та моточовнами, а подекуди і з наметами. Люди доброзичливі, в магазинах насторожено-нейтральні, але трапляються і ватніки.

Сплав

Вийшли в обід. На першому повороті ліворуч на лівому березі (далі - л. б.) - повно люду. Це на піщаній кручі в сосновому лісі розташувався міський пляж, котрий тягнеться до паромної переправи. Далі - легкий поворот праворуч і знову ліворуч. За заплавою праворуч в сосняку - непогана стоянка (орієнтир - червоний кілометровий стовп). Далі - непогана стоянка на правому піщаному пагорбі перед величезним піщаним пляжем правого берега (орієнтир - сосновий гай з 9 сосен). Далі до сел, домівки яких вже видно - стоянок нема. Тут і заночували.

09.08.15. Нічого не спіймавши на спінінг і тому поснідавши вівсянкою - пішли далі. Через 4-5 км на л.б. починаються місця відпочинку місцевих автотуристів (поблизу - два села). Всюди намети, дітлахи та гомін. Річка обміліла за ніч ще більше (1 см/доба). човнів - поменшало, але автівок - побільшало. Сонечко палить, як скажене. За селами по кручі л. б. стоять дерев'яні альтанки і йде дорога до лівого повороту ріки на село Конкавічі. Тому на перекус стаємо на п.б. в тіні велитенського дуба прямо на піску біля води.

Велика дуга біля с.Конкавічі тягнеться в спеку дуже довго. На л.б. - пляжники з автівками на кручі - там знову йде дорога аж до великої правої затоки. Одразу за затокою на кручі п.б. на лугу сидять рибалки з автівками - популярне місце. Перед цім мисом на л.б. на повороті ліворуч є непогана стоянка з піщаним пляжиком, столом та лавкою, але місце дуже захаращене автотуристами та авторибалками.

По кручі правого берега від великої затоки теж йде дорога вздовж Прип’яті. Якщо л.б. тут не цікавий, то п.б. дуже мальовничій - за лугом починаються дубові гаї. Тому там вздовж берега (аж до затоки п. б., яка омиває півостров) тягнуться автостоянки та намети. Тому ми встали на ночівлю за правим поворотом і за лівою протокою на кручі л. б. ОСТРОВА в дубовому гайку. Орієнтир - чуть попереду початок затоки п.б. і одразу за нею - червоний стовп 191 км.

10.08.15. Денка. Розвідка протоки - нічого цікавого. Бобри оскаженіли - все валять.

11.08.15. Денка Розвідка півострова п. б. - чудові дубові гаї, засмічені автотуристами.

12.08.15. Пішли з чудового острова. Чудового тому, що на ньому нема дороги (сміття). Пройшли вихід в основне гирло другорядної протоки (котру розвідували) і плавно повернули праворуч до села. Всюди - дороги вздовж обох берегів, всі стоянки зайняті. У селищі п. б., яке залишилось на полувисохлому старому гирлі (зараз затоці) і до котрого йшли трохи на байдах, ми купили в крамниці трохи їжі та набрали артезіанської води з свердловини в дачному селищі. Селяни (а не дачники) тут в шоці - дощів нема вже багато місяців, всі колодязі, стариці та затоки посохли, поливу нема, городина посохла, питну воду діти везуть з міста. Багатії електронасосами качають воду з річки. Всюди сморід гнилих черепашок, котрі мільйонами загинули вздовж обмілілих берегів річок, латаття залишилось під палючим сонцем на березі. Старі люди не пам'ятають, щоб таке колись було.

У пошуках стоянки пройшли 20 км, але всі місця - зайняті автівками з моточовнами. Встали на ночівлю під двома величезними дубами л. б. за 3 км від основного гирла річки Птіч. Орієнтир - за дуже крутою правою дугою починається величезний пляж (мілина) п. б., на початку котрого на п. б. - дубовий гаёк з гарною стоянкою.

13.08.15. Поснідали чим бог послав та пішли далі, бо сусіди з автівками, котрі зайняли наше місце на п. б. в дубовому гаю, були дуже безпардонні. Дорога тим часом вздовж п. б. не закінчилась. Підійшли до основного гирла р.Птіч, наших туриків (друга група, котра проходить р.Птіч) нема, зато на л. б. дороги (автівок) теж нема - дика природа, де ми одразу (через 2 км від гирла Птічі) на піщаній кручі знайшли дуже гарну стоянку під двома дубами. Поїли вчорашній борщ, та трохи перекусили. Стоянка виявилась настільки чистою та недоступною для автівок, що ми поставили намети. Цікаво, що ввечері піднявся вітер, котрий зник вночі.

14.08.15. Денка.

15.08.15. Пішли потихеньку далі. Потихеньку тому, що не хтілося пертися в Мозир, де на нас чекала радіація, сміття та відсутність дикої природи, за якою ми сюди приїхали. Пройшли лівий крутий поворот, потім відносно пряму ділянку, потім крутий правий поворот. На л. б. туристів нема, але і стоянок теж. По праву сторону, де всі гарні місця, тягнуться табори з автівками та наметами - це туристи з с.Жаховічі, звідки можна проїхати по пересохлим старицям. Постійно рибалки тролять на човнах різних модифікацій цю обмілілу річку, де риби вже давно нема - короп, окунь, щука кудись ділися в цю спеку. Ми вже були в відчаї, як незабаром на крутому лівому повороті на піщаній кручі п. б. побачили сосновий гай з чудовою галявиною. Це була наша сама найкраща стоянка - на піщаній кручі галявина, через 30 м сосновий гай з верболозом, по бокам галявини до краю кручі підходить ліс. Чисто, дуже мальовничо, а головне - є тінь (намети поставили у гаю). Як потом виявилось, сюди неможливо було проїхати автівкою, тільки човном. Хоч с.Жаховічі були всього в 1 км від цієї оази, але старе русло завширшки 50 м відрізало півострів від можливих автоекстремалів так, що їм легше було доїхати до берега вище по течії. Орієнтир - червоний стовп 152 км + 200м (п.б.).

16.08.15. Денка. Вранці попили каву. Вночі було чутно півнів та брехню собак в Жаховічах. Ми поїхали на байді позичати питну воду у рибалок, бо наша закінчилися. Позичили аж 18 л. В обід рибалки (інші) приїхали на човні та встали на мілині навпроти нашого табору ловити ляща та ловили до темна. Мабуть в них тут клёвоє місце.

17.08.15. Денка. В 04-00 ранку знову приперлися тіж самі рибалки і знову встали навпроти, але знову нічого не зловили.

18.08.15. Вийшли в 11-30 і Через 3-4 км підійшли до старого гирла річки Птіч, де ми і закінчуємо маршрут. Розбили табір, перекусили та послали Володимира в Петріков за автівкою "на перекладних". Несподівано підійшла наша друга команда. Вони повністю пройшли замислений маршрут, опис котрого нижче. Ввечері наша автівка була вже в таборі (від Києва сюди вона проїхала 400 км) і ми всі разом відзначили зустріч.

19.08.15. Зібравши намети та байди, та попрощавшись з хлопцями та дівчатами другої групи (вони з ранку підуть на байдах до Мозиря), ми вирушили додому грунтовою дорогою до с.Старі Кацури та с.Мишанки, далі до траси на Мозирь-Наровля-Іванків-Київ. Ми повертались цім шляхом тому, що він коротше на 50 км і дорога краще (від антістапелю до Києва - 291 км). На дорозі за Наровлею та митницях ми були єдиними (Білоруський радіаційний заповідник + зона). У Київ прибули увечері.

3.2 Технічний опис маршруту другої групи (сплав по річці Птіч та річці Прип'ять до м.Мозирь)

Закидання

07.08.2015 П’ятниця Виїхали з Києва. З Центрального автовокзалу автобусом Київ-Мінськ. Квитки брали до Бобруйська, їх вартість 430 грн. Відправлення автобуса в 19:30 вечора. Зупинка в Черні-гові, перед ним одна технічна зупинка «до вітру» і приблизно в годину ночі кордон, спочатку наш український, потім білоруський. Кордон пройшли нормально, попали на перевірку, як з нашої сторони, так і з білоруської. Прийшлось із усіма торба-ми і рюкзаками виходити з автобуса проходити рамку. Це за-йняло досить багато часу.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ всім хто їде в Бобрусію з неповнолітніми дітьми! Обов’язково дитині треба мати закордонний паспорт (зараз закордонний паспорт оформлюється ВВІРами навіть для неповнолітніх, або треба, щоб дитина була вписана в за-кордонний паспорт батька/матері і при цьому необхідно мати нотаріально завірену згоду відсутнього з батьків, про те, що він не проти подорожі дитини. Без цього не пропустять через кордон навіть наші прикордонники, а білоруси тим паче. Як-що ж ви подорожуєте один, то можливо перетинати кордон з нашим внутрішнім українським паспортом.

08.08.2015 Субота Приїхали в Бобруйськ о 5 ранку, далі нам треба було дої-хати до селища Дороганово. Їхали елекричками спочатку до Осиповичів, а далі дизелем до Дороганово. Час їзди займає годину двадцять хвилин. Пересадка в Осиповичах відбуваєть-ся майже відразу. Відправлення дизеля буквально через 5-6 хвилин після електрички. З Бобруйська є одна елекричка, що відходить до Осиповичів о 6 ранку. Бажано на неї встигати, оскільки наступна йде вже о 9 ранку і дуже заповнена людьми (масово їдуть дачники та інший люд). Нам прийшлось їхати о 9 ранку, стояли з речами у тамбурі. Від станції річка дуже близько, 20 хвилин пішки (500-600 метрів) вперед вздовж ко-лії і далі наліво в ліс. Тому вже біля 11 ранку ми були на Пти-чі, зібрали байдарки, покупались, поснідали, і .... позасипали - далася взнаки безсонна ніч на кордоні. Людей геть немає, хоча обладнані місця для рибалки є. Що вражає в першу чергу в Білорусії, це чистота берегів і лісу.

Птич

Птич (білор. Пціч, Птыч) — річка у Білорусі. За одними даними довжина річки — 486 км, за іншими — 421 км, площа її водозбірного басейну — 9470 км?. Середньорічна витрата води — 48 м?/с. Витоки річки знаходяться в Дзержинському районі, Мінської області на Мінській височині, далі вона протікає Могилівською та Гомельською областями, впадає в Прип’ять і є найдовшою її лівою притокою. Живлення головним чином снігове, у меншій мірі мають значення ґрунтові води і дощі. Головні притоки - Ареса, Асачанка. Найбільші населені пункти - Самохваловічі, Глуськ, Копаткевичі.

Неподалік від річки з правої сторони знаходиться селище з однойменною назвою. Старі люди серед місцевих свідчать, що у районі селища Птич проходили дуже жорстокі бої під час останньої Світової війни і на дні річки можливо знайти техніку ще тих часів (не шукали). Селище ще цікаве руїнами панського будинку 19 столітті і спиртозаводом, що був побудований ще до революції 1917 року. Частину стоку ріки перекидають в річку Свислочь[3]. Льодостав з листопаду до березня, навесні — повені. У верхній частині на річці знахо-диться Волчковічське водосховище [4]. На річці практично відсутні промислові підприємства. За свідченням самих білорусів на річці збираються зробити ряд об’єктів природно-заповідного фонду.

Сплав

Було дуже спекотно, тому вийшли вже аж о 17-ій годині. Проїхали декілька селищ. На пляжах багато людей, які купаються. Але води мало, спілкувалися з місцевими, говорили про спеку. У людей навіть повисихали колодязі, що знаходяться в декількох десятках метрів від річки. За літо рівень річки знизився від 1 до 1,5 метри. Такої межені не було вже років 80, - кажуть місцеві. За сінокосом на луці, перед лісом зупинились на ночівлю, це було приблизно 20:00. Переночували.

09.08.2015 Неділя Встали біля 9-00 - спекотно. Зранку ходили у ліс, ліс сухий. Ягоди чорниці сухі, ожини і грибів немає. Поки поснідали і зібралися вже було 11:00. Знову спекотно. Річка стала глиб-шою і русло стало ширшим, іноді зустрічаються мілини де треба протаскувати байду. Але в цілому байда проходить нор-мально. Пройшли деякий час і зупинились на перекус в селі Лука). Село бідне, немає навіть магазину, раз на тиждень при-возять автолавку. Після перепочинку відпочили і вийшли вже аж біля п’яти годин вечора. Йшли недовго, до семи вечора. Знайшли непогану стоянку у лісі зі столиком і навісом. Ввече-рі до нас приїздили місцеві хлопці з підводним обладнанням. Вони пірнали з ліхтариками за рибою. Але низький рівень во-ди дозволяє сумніватися у їх успіхах. Вони полювали досить довго і поїхали пізно вночі. Що вони там вполювали, ми не бачили.

10.08.2015 Понеділок Прокинулись рано, швидко і оперативно поснідали і склали речі. Готові до виходу були вже в 9:30. День був жарким. Спасала від спеки тільки змінна хмарність. В річці стала плескати риба, це головним чином крупний язь. Іноді бачили невеликих щучок і окуньків. Місцеві жителі сидять з вудочками вздовж берегів, але риба майже не ловиться. Часто вздовж берегів стоять жерлиці на хижака. Ввечері довго не могли знайти стоянку. З причини низького рівня води береги обривисті і круті, а тут вони дуже сильно порослі верболозом і пориті бобрами. Бобрів настільки багато, що іноді на березі можливо поламати ногу потрапивши у боброву нору. Стоянку таки знайшли, переночували.

11.08.2015 Вівторок Вийшли досить пізно в 12:00. Вдень дійшли до невеликого бі-лоруського містечка Глузськ. Зупинились під мостом, спілку-валися із місцевими жителями, ходили в магазин. Єгор ходив дивитись на місто. А ми чекали його на березі. Спілкувалися із місцевими. Вони багато розпитували нас про життя в Укра-їні. Звичайно цікавились і нашими військово-політичними но-винами. Місцеве населення достеменно нічого не знає, про те, що відбувається у нас. Рашнз ТВ та пропаганда даються взна-ки. Вийшли пізно. Йшли до 20:00, шукали місце стоянки. знайшли непогану луку перед лісом. Поряд - село Застінок Устерхи. В село не ходили. Знайшли перші гриби, що були аб-солютно схожими на білі (три штуки). В лісі грибів з-за засухи немає зовсім. Ці були знайдені завдяки титанічним зусиллям Єгора, який пройшов у глибокі нетрі лісу у їх пошуку. Але коли зварили суп, то виявилося, що вони дали гіркоту. Гриби мабуть гірчаки. Були вимушені вилити увесь суп та готувати іншу вечерю. Другий приємний чинник, що вражає у Білорусі, то відсутність на річці будь-яких браконьєрських засобів добування риби (сіток, ятерів і т. п.). Може не ловлять сітками? Практично на всій протяжності річки, що ми пройшли,зустріли тільки дві сітки. Мимоволі згадуються наші річ-ки, де буквально під кожним кущем, щойто едакоє прив’язане і не завжди перевіряється.

12.08.2015 Середа Знову спекотно. Дійшли до кордону із Гомельською областю. Знову бачили багато бобрів, які іноді випурнавали навіть поб-лизу човна вдень. А під берегами шубовстали у воду взагалі декілька раз. Зниження загального рівня води у річці для них мабуть дуже добре. Після обіду попалась дуже заболочена ді-лянка. Дуже довго не могли знайти стоянку. І знайшли її фак-тично вже у сутінках. Стояли в лісі, в районі села Поречай. Село було поодаль від річки.

13.08.2015 Четвер Встали рано. З ранку над річкою був туман. Але вдень знову було спекотно. Пройшли за день приблизно 50 км. На шляху на спінінг впіймали 3 щучки. Річка збільшилась. Під вечір знайшли стоянку під лівим берегом. Поряд стояли рибаки. Прогулюючись лісом стало зрозуміло, як здійснювалася мелі-орація в Білорусі. Навколишні ландшафти точно мають штуч-ний характер, русло річки каналізоване - пряме. Ліс розбитий дамбою на квадрати і по дамбах проходять дороги. Вражає масштабність вказаних заходів. Баблуса було вгачено в ту ме-ліорацію немєряно. Але тогда партія сказало «Нада» і ніхто не запитував, - «на якого сторча то «нада». В лісі поблизу табора бачили справжню борть в гілках дерева. Бджіл в ній не було і тому вони не гули.

14.08.2015 П’ятниця Вийшли приблизно об 11:30. Спека знизилась, а в ночі знову було навіть холодно, замерзли. Пройшли місце впадіння в річ-ку Птич її притоки - річки Арисі. Арися майже така сама по ширині річка як і Птич. Водність Птичі збільшилась майже в двічі, але при цьому на шляху все ще зустрічаються мілковод-ні ділянки, де потрібно йти пішки і проштовхувати байдарку. Правий берег річки дуже високий, на ньому зустрічали декі-лька дуже хороших місць для стоянки з бесідками і місцями для багаття. Далі буквально перед селом зустріли базу риба-лок і мисливців, але без людей. На березі хороший причал і лежать катамарани і човни. Не зустріли навіть сторожа. Зди-вувала відсутність мисливців, хоча за нашими підрахунками сезон полювання вже мав би бути відкритим. Пізніше дізна-лися, що з причини засухи і пожежонебезпеки, сезон полю-вання в Білорусі ще не відкривали. Нижче села Лукаші, відра-зу за мостом зустріли жінок, що купалися і відпочивали на рі-чці разом із онучками. Хотіли в них купити картоплі і іншої городини, але вони відмовилися від грошей і сказали, що то все дадуть нам так. Сходили в село за водою і городиною. Жі-нка накопала нам два відра картоплі-бульби, дала помідорів, цибулі і солоних огірків. Місцевий врожай бульби в цьому ро-ці негустий! Були у магазині, що нагадує нормальне радянське Сільпо - сир, ковбаса, хліб, консерви і всьо. Ну ще є some ан-каголь та піво. Начебто все що потрібно для жізні, але у порі-внянні з нашими сільськими магазами якось біднувато. Ну і вражають ціни. Всі продукти мінімум в два-три рази дорожче, ніж у наших магазах. Тепер стає зрозумілим чому останній рік значно зріс приток білорусів, що їздять у шоптури до Черніго-ва за продуктами, вимітаючи все із Чернігівських супермарке-тів. Просто вигідно і дорога окупається. В цьому ж селі трохи нижче за течією стояли з наметом білоруси - байдарочники з Гомелю. Але ми з ними не спілкувалися, намети були зачинені і на березі ми нікого не бачили. Мабуть відсипалися. Про те, що то байдарочники з Гомелю, нам сказали жителі села. Вза-галі в цьому році на річці дуже мало туристів. Головна причи-на засуха і попередження МЧС про заборону розпалення ба-гаття і відвідування лісу. При чому тут це серйозно. Якщо на-писано, що існує штраф за порушення, то в разі вашого за-тримання представниками влади, штраф таки здеруть. Але все рівно багаття ми розпалювали тільки у чудо-пічці Єгора із ні-жками на піску, або старались ставити її на спеціальні обладнані місця. Перечекали спеку і приблизно о 16:00 пішли далі. Стоянку знайшли в лісі, що за видовим складом дерев дуже нагадував Голосіївський. Шикарний мішаний ліс із величез-ними дубами. По дорозі зустрічали декілька компаній з наме-тами і на машинах. П’ятниця, напередодні вихідних. У людей ввечері розпочинається Шаббат.

15.08.2015 Субота. Незважаючи на холодну ніч, ранок теплий і сонячний. Вийш-ли пізно. Вранці ловили рибу. Ловилась невеличка риба, голо-вним чином пічкурі. Їх потім засмажили до хрустиків і ви-йшов гарний суботній сніданок. Геркулесова каша і засмажені пічкурі. Це - по нашому, по-бразильському. Вдень було спеко-тно, але відчувалося, що загальна температура впала градусів на 10. З врахуванням пізнього виходу йшли без обіду і в 17:00 дійшли до Копаткевичів. Це невелике містечко. Зупинились за ним на перекус. Стали поблизу мосту. Єгор з Іриною сходили в місцевий сільмаг за хлібом, пивом і морозивом. Я разом із Федором ловив рибу, він спінінгом впіймав жерешка грамів на 200, на воблер. Я познайомився з співробітником білоруського Гідромету, що робив гідрологічні спостереження. Він міряв температуру води і рівень падіння води у річці. За його слова-ми, загальна швидкість падіння рівня води у річці складає 1 см на день, а такої засухи не було вже років 70-80 тут на Біло-русі. По відміткам на мостах видно, що в цьому році рівень води впав від 1,5 до 2 метрів. Попередні роки, за свідченням людей води було більше. Деякі жителі свідчили, що процес падіння рівня води триває вже більше десяти років і існує за-гальна тенденція його зменшення. Можливо правда, бо ми в одному із сіл вище за течією, десь на другий-третій день спла-ву зустрічали людей, які розповідали про те, що у доаварійний час (Чорнобильська аварія) з міста Прип’ять по Припяті-Птичі люди піднімалися моторним човном з України і навпаки, з Білорусії місцеві селяни їздили за продуктами у Чорнобиль. Єгор із Іриною поблизу магазину познайомилися із місцевим жителем, що в різний час працював і в Україні, і в Сибіру, і у Москві. Він пізніше прийшов до нашої стоянки, розповідав також про місцеве життя, про те, що збирається на відпочинок в Одесу на море. Ми попрощались і поїхали. Це було в 18:30. Річка широка, але на шляху безліч мілководів. Йшли до 20:30, на лівому березі знайшли чудову стоянку з бесідкою, пологим спуском до пляжу. Тут також є обладнане кострище із мангалом. Там і зупинились. Поблизу стоянки селище Івашковичі та селище Млинок, що стоять осторонь від Птичі. Ми чули тільки гавкіт собак вночі.

16.08.2015 Неділя. Вийшли пізно, наловили риби. Посмажили. За картою до са-мої Прип’яті більше на нашому шляху немає жодного селища, тому йдемо на власних припасах. Останній магазин виходить є тільки в Копаткевичах, порада мандрівника - закупатися са-ме тут в разі потреби. Йшли довго, після обіду на правому бе-резі знайшли покинутий сад із чудовими перезрілими яблука-ми - білим наливом і антонівкою. Наїлись та набрали яблук, скільки могли. Особливо смачним був білий налив. Пройшли автомобільний і потім залізничний мости, і в 18:30 були вже на Прип’яті. Зустріли спінінгіста, що ловив хижака на сілікон (на віброхвіст). З трофеїв у нього був невеликий судачок і щу-чка. Стали і ми ловити рибу, але нічого не впіймали. Єгор пі-шов шукати наших земляків - команду Сергія Поєздніка. Але не знайшов, вирішили ночувати на березі Птичі поблизу місця впадіння. На ніч поставили донку на сома.

17.08.2015 Понеділок. Вирішили відпочити і зробити денку. На донку попався язь, вагою 600 г. Так буває. Іра, Єгор та Федя вдень ходили на рибалку. Тут поряд є чудова величезна стариця, де постійно б’є хижак. Але впійма-ти його дуже важко на штучні приманки, більш реально на живця. Колеги впіймали окуньців 4-5 штук та невеличку щучку. Головний рибний годувальник нашого сплаву був Федір, що постійно ловив риб, або на спінінг, або на живця. Я ввече-рі ходив на старицю, там нічого не впіймав, а на руслі Птичі вдалося впіймати невеликого судачка. Відпочили, випрали речі. Ввечері зварили уху. Вирішили з ранку йти до Мозиря.

18.08.2015 Вівторок. Зібрали табір. Увійшли в нашу українську Прип’ять. Пройшли майже 20 км вниз і там на 138 км річки зустріли команду Сер-гія Поєздніка. Таки зустрілися, а вже і не сподівалися. Їх ко-манда вже збиралася до від’їзду, Володя поїхав за машиною. Стали поряд із ними. Ввечері відбулася дружня вечеря.

19.08.2015 Середа. Прокинулися, перевірили вудки – нічого. Ходили рибачити на старицю, Федір впіймав невеличкого жерешка на воблер. Команда наших друзів стала збиратися, вони відразу їдуть на Київ, закінчуючи маршрут. А ми продовжуємо нашу подорож до Мозиря. Погода погіршала, піднявся зустрічний вітер. Дві дуже холодні ночі. На Прип’яті зручно подорожува-ти, оскільки кожний кілометр відмічений стовпом з кіломет-ровою розміткою, і відразу видно яку віддаль ти пройшов. Ри-ба не ловиться. Цілком закономірно - спека. Повернулися до табору, провели команду Сергія і самі почали збиратися. Ви-йшли приблизно після 15:00, пройшли також майже 20 км і дійшли фактично до передмістя Мозиря. Вздовж берегів бага-то відпочиваючих, рибаків. Нас, коли ставали на ночівлю, спочатку обігнав човен із мужиком і дівчиною. Мужик квочив сома, там де ми ночували попереднього дня. Ми помітили, що він був трохи веселий. Вони нас наздогнали, виявилося, що вони з Мозирського обласного туристичного клубу і їздили на рибалку. Познайомилися, дівчину звали Олена, а мужика Сер-гій. Обмінялися координатами. А пізніше, коли готували вече-рю познайомилися із місцевим рибалкою Василем, що вияви-вся цікавим співрозмовником і хорошим рибаком. Він стояв поруч і ловив на донки хижака. Запросили його на вечерю з бульбою. На ніч також закинули донки.

20.08.2015 Четвер. Вранці зняли донки, на них ні буя не було. Ні у нас, не у Ва-силя. Василь кидав спінінга на силікон, результат - теж нульо-вий. В кінці-кінців він запропонував підвезти нас до вокзалу на своєму грузовичку, на всяк випадок взяли телефон. З не-приємностей, вночі у нас скомуніздили сокиру. Винні самі, вчасно не сховали під намета. До обіду прийшли в Мозир, стали поблизу заводу ЖБК, перед жд мостом. Промзона. Але поряд залізничночавункова станція. Спочатку Єгор ходив туди запитувати про поїзди на Україну. Виявилося, що їх до нас хо-дить дуже мало і вони дуже дорогі. Вартість поїзда з Мозиря до Овруча приблизно 470 тисяч білоруських рублів. Білет на автобус Мозир-Могилів-Київ коштує в два рази дешевше 220 тис. білрубл. Квитків на дешевий прямий через Овруч-Коростень автобус – не було. Вирішили їхати автобусом і взя-ли квитки вже на завтра, на вечір. Так у ходіннях по вокзалах і пройшов увесь день. Проблема також з обмінками, поміняти долари можливо тільки у банку у самому місті, або аж побли-зу жд станції. На автовокзалі обмінки немає. В банку, де міня-ли дізнались, що обмінний курс такий самий, що і у Києві. Переїхали на протилежний від промзони берег, стали табо-ром. Навпроти гуде лісопильний завод, сподівалися, що він вночі виключиться. Але марно, так і спали під калисанку від заводу. Час звикати до урбанізованого середовища. Ввечері здивували бобри, які неначе місцеві жителі вільно пірнали вздовж берега, хлюпаючи голосно своїми хвостами. Поставили донки і полягали спати.

21.08.2015 П’ятниця. Заводський гудок не розбудив нас, завод трошки притих, але пропрацював усю ніч. На донку ніц не було. Не хоче вона ло-витися у промзоні. Домовилися з Василем, щоб він нас забрав о 16-ій годині. Поснідали, покупались та вийшли

Викидання

Дійшли до пляжу. Стали збирати байдарки та речі. Василь під’їхав вчасно. Погрузилися. До речі, за виїзд автомобілем на берег з порушенням водоохоронної зони у Білорусі - штраф. Виключення становлять, лише випадки погрузки, розгрузки човнів на невеликий проміжок часу. Проїхали Мозирем. Красиве містечко. Зупинились на вокзалі. Тут як в радянські часи зовсім немає ні кафе, ні ресторанчика. Сходили в місто за хлібом і пообідали бутербродами з рештками ковбаси, сира і сала. Ввечері сіли на автобус, кордон пройшли без пригод, в 16:30 були на Центральному вокзалі Києва. До речі, дізналися, що громадяни Російської Федерації повинні на кордоні пока-зати виклик. Який виклик і як оформлюється певно треба дізнаватися в МЗСі? Так були висаджені і завернуті уже на нашій стороні два хлопці, що їхали в Україну з Чечні. Такі справи.

4. Харчі та раціон харчування

Перед подорожжю всю провізію закупили по розкладці (див. Меню одного дня похода - пам'ятка на www.poezdnik.kiev.ua). На маршруті докупали хліб, картоплю. воду, а хробаків - у Петріковому.

5. Бюджет походу: першої групи - 1293 грн/людину ($56.2): другої групи - 1600 грн. Курс - 23 грн/дол.

6. Корисні поради

Дуже важливо в цю подорож брати свіжі та якісні копії супутникових карт (можна чорно-білі), бо з роками русло Прип’яті змінює напрямок і карти застарівають. На супутникових картах видно все, але треба постійно визначати своє місцезнаходження на карті. Такий спосіб зручніше GPS тому, що на папері краще видно (великий масштаб).

Бажано мати сіточку-павучок для ловлі живця

Бажано мати дозиметр-радіометр для постійного контролю фона, питної води та харчів

Бажано мати з собою повний комплект українських харчів (білоруські вдвічі дорожче тому, що "За полтора года белорусский рубль прыгнул сначала с 3000 до 9000 за доллар, а потом и до 16 000. Прыжок за столь короткий промежуток больше чем в 5 раз").

Не збирати і не їсти гриби та ягоди без дозиметричного контролю

Не їхати на автівці з затонованими вікнами - в Білорусі це заборонено.

Стосовно закидання-викидання автобусами - цілком можна зекономити 200 грн., якщо взяти квитки на дешевий прямий автобус, що йде з Мозиря через Наровлю або Овруч. Але вірогідно їх треба брати в будній день, або завчасно.

Обмінний курс точно такий як і в Києві, але проблема взагалі поміняти гроші за браком обмінок. В Мозирі їх тільки в двох місцях, що досить далеко від автовокзалу. Тому краще запас білоруських рублів на 300 грн/люд (не враховуючи вартість квитка до Києва) купити перед мандрівкою в Україні (банк Хрещатик). Дешевше сюди мандрувати автобусом, а не потягом. А ще краще - автівкою. Внутрішні переїзди електричками теж дешеві.

7. Інтернет-адреси (посилання) використаних текстів: Жизнь в Беларуси. Задолбанные люди, невкусная еда, проблемы с Интернетом

Звіт викладений 23.08.2015 р. Автори: техничний опис маршрута другої групи (р. Птич) - Савицький Олександр, звіт та техничний опис маршрута першої групи - Поєзднік Сергій, тел. в Києві — 450–5910, e-mail: poezd@i.com.ua, сайт: www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України»