Чорне море
Крим.

(Феодосія-Алушта)
серпень 2012р.

Гарну мапу цього маршруту (в 1 см - 650 м) можна купити у магазині Картографічної фабрики на Шолуденка, 27

Добиратися досить просто - поїздом Київ-Феодосія.

З вокзального перону Феодосії краще вийти через східний непарадний вихід, там менше народу і немає нахабних таксистів. На вуличці піймати таксі, яке довезе багаж за 30 грн. Людям можна пройти пішки хвилин 20. Місце збору байдарок - в районі вулиці Портової. Це біля мурів Генуезької фортеці, де стоїть церква. Звідти треба пройти метрів 250 по стежці на схід (в сторону мису Іллі), бо море в районі церкви огороджене колючим дротом, - якісь рудименти військової частини. А можна туди і доїхати, хоча ці 250 метрів виллються в 2 км. об'їзду.

Поки ми збирали байдарки, - на морі піднялися хвилі, що трохи напружило.

Взагалі, на південному узбережжі Криму потрібно уважно стежити за вітром. Якщо у Феодосії він північний, то мис Іллі його закриє і за ним хвиль не буде. Так і надалі, - усі виступи та миси будуть закривати вітер з однієї сторони, а з іншої буде колихати.

Двоякірна бухта є, мабуть, найбільш хвиляста на маршруті. Якщо відразу за мисом Іллі хвиль не буде, то не розслабляйтеся, - далі в районі Орджонікідзенського півострову вони знову з'являються. Це не дасть змоги добратися на південно-східний берег півострову, де набагато більше привабливих стоянок і немає вітру. Через хвилі нам довелось стати на стоянку на середині північно-східної частини цього півострова.

На наступний день піднявся шторм, який затримав нас тут дві доби. Коли штормить, то доброю відрадою буде полазити по горам Орджо та подивитись на гарні краєвиди. Гори тут в основному глиняні. З дровами проблеми тут немає, їх можна принести від занедбаних будівель коло елінгів (не плутати з каролінгами, мерилінгами та іншим). Також можна взяти з собою разовий резервний запас дрівцят на подальшу поїздку, хоча далі також не буде великої проблеми з дровами, якщо їх економно використовувати. Дрова я використовував також і для того, щоби на них класти речі, які не слід було би мочити, бо майже завжди на дні байди є трохи води.

Питну воду і продукти треба носити із-за гори з Орджо. Ціни невисокі. Питну воду продають з автоцистерни по 60 коп. за літру, що для ПБК є доволі дешево. Взагалі у бюджет експедиції (відносно річкового походу) потрібно вносити поправку на курортні ціни, - коефіцієнт десь 1,5

Відразу з першої стоянки будуть напрягати нудисти, яких по всьому маршруту буде багато, але до них можна звикнути.

Потрібно зауважити, що при найменшій нагоді з Двоякірної бухти треба негайно випливати. Така нагода може трапитись переважно зранку, десь до 6-7 годин.

Колишній завод торпед варто оминути на відстані метрів 100-200. Цей об'єкт давно не є військовим, але він кимось украдений у держави і, кажуть, там досить зла приватна охорона.

Зате, як тільки перебороли досить пристойні хвилі, та обігнули мис Кіік-Атлама та пройшли між ним та островом Іван-Баба (своєрідна Сцилла та Харібда),

- відразу захопило подих від величного вигляду на Карадаг, а спокійне море тільки сприяло цьому зачаруванню. З цього боку Орджо відразу за Іван-Бабою багато гарних місць для купання з прозорою, бірюзовою водою, з гарними видами для підводних пірнань. Як на мене, це одне з найкращих місць для пірнання з маскою на маршруті. Тим більше, що цими благами можуть скористатися переважно одні байдарочники, бо добиратися з міста сюди доволі проблематично.

Далі, метрів за 300, буде прекрасна безлюдна стоянка, на яку можна потрапити тільки з моря. Хоча за продуктами також потрібно буде плисти байдаркою, але це будуть приємні подорожі, бо тут хвиля і вітер бувають рідко. Якщо є змога, то саме тут треба робити першу стоянку, на якій можна простояти і 2-3 доби.

Наступну стоянку можна вибрати де-завгодно у Тихій бухті, можна навіть у Мертвій бухті за мисом Хамелеон.

Але найкраще, - перед самим Коктебелем є гарні місця для наметів, буквально метрів за 100 до початку пляжів. Сам Коктебель може трохи дратувати, бо надто багато народу купується на розкручений бренд.

За містом перед Карадагом стоянок немає. Якщо хочеться відвідати Карадаг, то офіційно це можна зробити тільки з іншого боку гори - з села Курортного, там водять платні екскурсії.

З Коктебеля є стежки на Карадаг,

на якому ближче до моря багато єгерів, та їх не треба дуже лякатись, якщо ви готові у них купити "квиток". А стежка, що проходить посередині заповідника в улоговині, раптово пропадає, бо засипана колючою вирізкою лісу, щоби менше було бажаючих гуляти. Зате ці місця більш дикі і тут можна зустріти оленів, кабанів та менших звіряток.

Морський перехід повз Карадаг має свою особливість. На відстані 800 м від берега встановлені буйки, ближче котрих плавати, згідно правилам заповідника, не можна. І хай вас не провокує багато прогулянкових катерів, які ходять під самим берегом, - вони "кому треба" відстьогують. Можливо можна домовитись із тим, "кому треба", але для цього потрібно на маршрутці із Коктебеля з'їздити у Курортне. Там на біологічній станції є причал, на якому є охоронець. Саме він на білому надувному катері з надписом, щось типу "госохрана", буде атакувати ваші байди, якщо порушите наступні правила, які ми вивідали в єгерів і потім визначили емпірично:
- перед самим Карадагом варто трохи зупинитись та розім'яти ноги.
- випливайте обов'язково у тиху погоду, щоби не було хвиль (благо, що тут в основному така погода і тримається), запасіться якимись плавучими засобами безпеки.
- вздовж берега завжди курсує синенько-біле судно біологічної станції, яке і "стукає" по рації охороні.
- якщо пливти метрів 300-400 від берега, то вас ніхто на чіпатиме, особливо в районі скелі "Золоті ворота".

- якщо ви будете менше за 300 м, то до вас на швидкості припливе охоронець і буде кричати і топати ніжками, щоби ви вертали назад, а то оштрафує. Але є альтернатива, - дати йому спустити пару і відплисти від берега на відстань 700 м. - майже до лінії буйків. - відстань від берега оцінити тут важко, тільки, якщо коло берега є якесь судно.

В принципі, Карадаг - єдине проблемне місце всього нашого маршруту, бо в інших місцях нікому до вас діла немає, оскільки постановою Уряду № 157 від 29 лютого 2012р. знято глупу обов'язкову реєстрацію байдарок як маломірних суден, що тягнуло за собою зустрічі із прикордонниками та іншими перевіряючими.

Гарна стоянка є метрів за 600 після с. Курортного,- за елінгами, які здалеку схожі на курятники. Там буде видно великі каменюки-скелі, після них є прекрасна стоянка, обмежена з обох боків великими валунами. Тут і до села близько, і шлях на Лисячу бухту не далекий, кілометра два, де можна потрапити на різноманітні тусовки всяких неформалів,- поетів, бомжів, рокерів, алкоголіків, байкерів, музикантів, хіпариків, наркоманів, та іншої творчої інтелігенції. Якщо є зайві гроші, то їх там легко можна спустити, бо є багато різних генделиків. Лисяча бухта розрекламована в інтернеті настільки, що сюди прагнуть приїхати навіть "дєвушкі на кальосіках" - жіночки з аеропортними валізами на коліщатках замість наплічників. Вони і не підозрюють, що треба буде пертися по камінні і кальосіка повідпадають. Одна з них із Саратова через свої недоречні валізи так і не дійшла до Лисячої, - ми поселили її на нашій стоянці коло Курортного.

Далі відкритий шлях на півострів Меганом, місце, яке багато хто називає сакральним, тут часто селяться різні спірітуалісти.

Відчутні хвилі з'являться відразу за мисом Товстим (при східному вітрі). Необхідно зробити великий запас води у Капселі перед мисом Бугас. Бо на Меганомі існує велика проблема води і продуктів. Маршрутки та таксі сюди на заїжджають,- тільки джипи, бо дорога дуже кам'яниста.

Гарних декілька стоянок є між мисами Бугас та Меганом.

Єдиний магазинчик тут міститься у будівлях перед маяком, але зауважте, що літра газованої води тут коштуватиме 10 грн, та й добиратися туди не дуже легко. Мобільний зв'язок тут можна піймати переважно коло самого маяка. За водою та продуктами, якщо немає великої хвилі, можна на човні сходити назад за мис Бугас у Капсель.

Уночі можливо пощастить на незабутні враження, - при купанні в морі за руками, що розгрібають воду, залишаються хвилі світла, - так світяться якісь мікроорганізми.

В районі цих стоянок вище по берегу є декілька рівних мальовничих плато, де стоять намети пішохідних туристів. Знову ж таки, і нудистів, зокрема.

На Меганомі, як і в основному по всьому маршруту, з дерев переважно росте фісташка туполиста, - дерево, яке трохи листям схоже на ясен. Також трапляються південні дуби та граби. Маслинка звичайна (лох) трапляється рідше.

Багато мальовничих стоянок є також і між мисами Меганом та Рибачим, перевага яких у тому, що там затишніше, бо рідко дме вітер ( оскільки він тут в основному східний), а попередні стоянки можуть вас затримати через високу хвилю. Не забувайте про облегшення байд при переході у вітряну погоду. Частина команди може подорожувати берегом, - це також доволі цікаві мандрівки.

Західний берег Меганома дуже цікавий своїми пейзажами. Якщо будете планувати перехід, то не забудьте запланувати час на зупинки та купання у цікавих місцях.

Далі перед нами Судак. До нього цікавих стоянок мало, але завжди можна десь стати. Виняток становить тільки акваторія в районі між мисом Француженка та Алчак-Кая, там Судак скидає всю свою каналізацію. Це ви легко відчуєте за пікантним запахом.

Наступну стоянку варто зробити у бухточках заказника "Новий Світ", це між Судаком та Новим Світом.

Цей заказник має свої правила,- вхід у нього коштує 30 грн. Там не можна залишатися на ніч, не можна розкладати намети та розводити вогнище. Але зупинитися можна - кожного ранку заказник обходить лісник, який збирає податок. Якщо без квитанції, то як домовитесь, - гривень 20-25 з чоловіка на добу. На тих, хто в цей час находиться на пляжі це не розповсюджується. Так що, постояти тут можна скільки бажаєш. До магазинів маршруткою 5 хвилин за 2, 5 грн. Воду можна брати вгорі на водокачці по 1 грн за 1 літру. Готувати їжу на вогнищі мені доводилось ходити на пляж за великі каменюки, щоби менше бачили.

Такі обмеження трохи напрягають і тому ми довго тут не зупинялись, хоча природа у заказнику гарна - ялівці, сосни тощо.

Досить несподівано важко вдалося обігнути наступні два миса за Новим Світом, там де ґрот Голіцина і мис Капчик. Після досить спокійного моря у бухті Нового Світу натрапляєш на якийсь аеродинамічний ефект при огинанні цих мисів, - страшенно дме західний вітер і велика хвиля створює надто неприємний драйв, - адреналін зашкалює. Тому треба бути обережними при такому, нібито простому, переході, Тут байдарки доцільно облегшити.

Узбережжя цього заказника так і буде просити зробити ще одну стоянку, але побоюючись відвідин лісників-збирачів мита, краще стати там, де так само гарно, але безкоштовно.

За мисом Чикен дуже багато наметів на березі. Можливо сюди лісники не доходять. Але місця під намети маленькі, десь вгорі під камінням, так що табором стати не вдасться. Правда, ну дуже романтично. Хоча цю романтику, знову ж таки, перебивають нудисти, які захоплюють кращі місця.

Наступна гарна реальна стоянка метрів сімсот за мисом Ай-Фоки перед пансіонатом Сонячний Камінь. Там є і тінь, і викладені із каміння столики, і обладнана стоянка на багато наметів. Наш намет стояв біля маленького інжирового гайка, фіги з якого були маленькі, але доволі смачні.

Воду тут можна брати з душових кабінок у санаторії. Продукти у Морському. На плато над стоянкою є залишки фундаментів старої церкви Святого Фоки. Неподалік маленька плантація якихось кактусів.

Можна піднятися на високу скелю, де росте багато ялівцю, сосен та кримських маленьких дубів. Панорама зверху дуже вражає.

Коли трохи штормить, то завантажити байди для подальшого походу є проблематичним. Хвилі будуть не гострими, доволі пологими, але коло берега втримати човен для посадки може бути нереально,- хвилі стають хвилями-вбивцями. Щоби завантажитись, прийшлось з самого ранку нести байди аж до пірсу.

На цьому відтинку маршруту є багато і прихованих стоянок, які з моря не видно. Так, мерів 300 після укріплення і мису Чобан-Куле є гарне плато, де можна поставити багато наметів. Правда, воно може бути зайняте тими ж нудистами. Якщо ви такої ж орієнтації, то велкам.

Наступна стоянка можлива в районі річки Ускут, яка в цей час пересихає, і не дотікає до моря. Тут колись була військова частиною. На місцевому пляжі в основному треба платити, зате є ознаки цивілізаційних послуг - туалет та душові. Але після хатинки якогось відставного прапорщика перед елінгами (після тополь) - можна стати безкоштовно.

Надходив час закінчення нашої подорожі. Кінцева зупинка маршруток, що йдуть на Сімферополь, знаходиться у Рибачому. Але за два-три дні до виїзду вже може не бути квитків. Так що краще сюди чимось під'їхати ще раніше та купити білети

За правилами мандрів остання стоянка є прив'язаною до транспорту, тому є найгіршою. У селі Рибачому місце під намет є в районі впадання річечки Алачук, але вона настільки смердить, що ми вирішили податися далі. На початку Сонячногірського за останнім камінням вдалося поставити намети. Це, можливо, єдине місце, де це реально зробити. Це місце нам порекомендував дядько, який опікується платною стоянкою вище по горі.

Вдень там багато народу, але увечері люди розходяться. Навіть є місця для кострищ. Так що чалку влаштували тут. Маршрутки у Сонячногірському є прохідними, але на роздоріжжі у селі стоїть столик за яким сидить жіночка, що організує вам доставку у Сімферополь. Це буде трохи дорожче, як від Рибачого, - з клунками по 40 грн. з чоловіка.

З Сонячногірського можна поїхати на екскурсію на водоспад Джур-Джур. А можна і самим, - треба їхати сільським автобусом до села Генеральське.

Шторми трохи внесли корективи у наші плани і до Алушти ми так і не дійшли. Планую продовжити описаний маршрут із цього місця і далі в напрямку Фороса якось іншим разом.

Для користувачів соціальних мереж більше фото можна подивитися тут
http://vk.com/id82408825#/album82408825_162004229
або тут
http://www.facebook.com/profile.php?id=100000862786684#!/media/set/?set=a.439550409417048.93899.100000862786684&type=1

Опис зробив Святослав Заставський (Київ) (067)181-6856

На www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України» викладено 28.11 2012 року.