Із особистого досвіду автора.

Як підібрати спорядження для водного походу
(пам'ятка на www.poezdnik.kiev.ua)

Нижче мова піде про спорядження для ВОДНОГО ТУРИЗМУ . Прохання не плутати з веслувальним спортом або рафтінгом (див. розділ «Словничок»).

Під спорядженням для туристичної подорожі мається на увазі набір похідних речей, необхідних для успішного проходження маршруту і організації побуту в польових умовах. Спорядження ділиться на суспільне (від якого залежить комфортність в поході всього колективу або його частини - катамаран, намет, сокира тощо) і приватне (рюкзак, спальник, ніж і ін). Список спорядження наведений у розділі «Пам'ятка» в підрозділі «Що взяти у похід?».

Необхідно відразу обмовитись, що універсального (ідеально відповідного для всіх випадків життя) спорядження в природі не існує, як не існує і оптимального критерію при його підборі. Протягом десятків років у туристичному середовищі йдуть невгаваючі суперечки - яке спорядження краще? І кожена із сторін по-своєму права, оскільки вибір будь-якого спорядження частково суб'єктивний. Основним критерієм є сама філософія активного туризму - будь-яке спорядження добре, якщо воно не заважає відірвати дупу від дивана і відправиться в подорож з наплічником!

Одним із головних критеріїв, використовуваних при підборі і придбанні спорядження для походів початкових (1-3) категорій складності (далі - к. с.), є добре відоме співвідношення ЦІНА / ЯКІСТЬ, яке на мові математики завжди повинне прагнути до нуля. Виходячи з цього, найкращим спорядженням завжди буде те, за яке не потрібно платити - лежачі на горищі або балконі колишні у вживанні, але ще придатні для експлуатації намети, байдарки, наплічники, спальники, казани тощо. Це поняття відноситься і до того спорядженню, яке можна позичити на час походу у друзів, родичів або взяти напрокат. ПОСПІШАТИ КУПУВАТИ спорядження НЕ МОЖНА, особливо для перших у своєму житті походів. В першу чергу це стосується дорогих сучасних плавзасобів, наметів, спальників, рюкзаків та ін Спорядження бажано підбирати під себе в процесі декількох подорожей (вистраждати).

Іноді вирішальним чинником при підборі спорядження є умови його транспортування. Як відомо, у водних походах тягнути наплічники на собі туристові-воднику не доводиться (вантаж «пливе» на байдарці або плоту). Якщо транспортування вантажу і наплічників до початку маршруту (і після його закінчення) здійснюється на машині, всюдиході, поїзді тощо, то можна дозволити собі взяти у мандри важкі (по вазі) брезентові намети, ватяні спальники, сталеву жаровню, бензопилу і т. д.

У міру збільшення складності походів зростають вимоги до надійності спорядження в екстремальних умовах (тривалі навантаження, низькі температури, підвищена вологість, ураганні вітри і ін). У таких умовах від спорядження залежить не тільки комфортність і самопочуття, але іноді і життя мандрівника. При підготовці до складним і тривалим подорожам на надійності спорядження економити треба дуже обережно. Слід, однак, пам'ятати, що дороге спорядження (тобто сучасне, якісно виготовлене з кращих матеріалів з урахуванням останніх досягнень науки) - не завжди надійне і навпаки (наприклад, прості гумові чоботи в умовах тундри - найнадійніша взуття).

До будь спорядженню пред'являються ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ:
1. Виправдана ціна. Якщо ви все-таки вирішили витратити гроші на спорядження, воно має бути найоптимальнішим, щоб потім не довелося купувати те ж саме другий і третій рази (що обійдеться дорожче). При купівлі спорядження (особливо дорогого) необхідно розуміти, що воно:
а) буде використовуватися періодично і, тому, купується «на все життя», включаючи дітей і онуків,
б) якщо купується як суспільне (байдарка, казани, тент тощо), то вартість можна розділити на декількох чоловік, екіпажів або сімей,
в) якщо купується як б/в, то може бути придбано за пів ціни.
2. Малий обсяг в упакованому стані і мала вага . Ця характеристика дуже важлива при закиданні, на волоках і навіть при перевезенні спорядження залізницею. Тут слід віддавати перевагу виробам з легких металів (титану, алюмінієвих сплавів) і синтетичних тканин (без фанатизму). Не слід також забувати, що громанське спорядження, розраховане на трьох і більше осіб (наприклад, тримісні байдарка і намет) вигідніше спорядження, розрахованого на одного-двох чоловік (двомісна байдарка або намет-одиночка), оскільки при першому варіанті на кожного весляра при закиданні доводиться менша частина ваги (і байдарки і намети), менше головного болю при пакуванні тощо. Оптимальними в цьому відношенні є екіпажі, які йдуть на байдарках-трійках і сплять у тримісних наметах.
3. Практичність. Від спорядження залежить комфортність мандрівника в умовах дискомфорту (польових умовах). Зручне й продумане спорядження зустрічається рідко (винятком, наприклад, є - байдарка «Таймень», рюкзак "Єрмак", намети італійської фірми «КАМР» (англ.). Особливо низька якість стала помітною при появі у продажу величезної маси (китайських) дешевих товарів, купувати які - все одно, що викидати гроші. Тому не треба: поспішати з покупкою, лінуватися вивчати ринок і слухати продавців, які «б'ють себе у груди», а в походи не ходять. Краще прислухатися до тих, хто постійно ходить, випробувати на собі чуже спорядження і вже потім зробити свій вибір.
4. Довговічність. Цей параметр визначається матеріалом, з якого зроблене спорядження та якістю роботи (виготовлення). Зазвичай, про якість роботи говорить назва фірми-виробника; із якістю матеріалу справа йде складніше і тут довговічність, як правило, залежить ще від інших факторів, наприклад, від клімату. Постійне сонячне випромінювання рано чи пізно перетворює в лахміття будь-яку синтетичну тканину, а для бавовняної- дарма, тільки барвник вигоряє. Зате при великій вологості або постійних опадах брезент намокає (важчає) і гниє. Виходить, що на річку Чаткал (Тянь-Шань) і річку Харута (Полярний Урал) один і той же намет брати не можна.
5. Дизайн. Тут не слід плутати з модою. Якщо туристи не ховаються від рибнагляду, то бажано, щоб спорядження було пофарбоване в яскраві кольори - І веселіше і зручніше, в т. ч. рятувальникам.

До будь спорядження пред'явлються також і ОСОБЛИВІ ВИМОГИ. Нижче наводиться інформація та особливі вимоги до деяких (основним) видам спорядження.

ПЛАВЗАСІБ (байдарка, пліт, катамаран тощо)

Судно, на якому здійснюється долання водного маршруту, повинне забезпечувати безпеку та комфортність екіпажу, а тому його вибір залежить від багатьох факторів, і в першу чергу - від категорії складності (к. с.) маршруту, від протяжності пішої частини (волоків, бечівник і закидання - див. розділ "Словничок"), підготовленості (досвіду) екіпажів і навіть від кількості фізично сильних членів команди. На практиці досить часто відбувається і навпаки - вибір маршруту і набір команди залежить від наявних плавзасобів.

Категорія складності маршруту у Водному туризмі залежить найчастіше від двох величин - тривалості подорожі і його протяжності (Див. Нормативи водних (на весельних судах і плотах) походів ). Чим ці показники більші, тим вища к. с. Можна, наприклад, пройти маршрут 6 к. с. по Дніпру (або по морю), якщо він буде триває не менше 20 днів та протяжність його буде не менше 250 км.

Водний маршрут будь-якої категорії складності може включати додаткові ускладнюючі елементи - кліматичні (холод, урагани, паводки, полярна ніч і ін), фізичні (закидання, волоки, бечівник, укуси комах та ін) і технічні (подолання перешкод у т.ч. водних: водоспадів, завалів, мілин, порогів (див. словничок). Ці ускладнення є третьої величини, яка може підвищити к. с. маршруту.

Найчастішими елементами, що ускладнюють маршрут є пороги, які фактично і визначають яке судно брати в похід - байдарку або надувне. Всі пороги мають власну категорійність (1-6), яка НЕ ??залежить від категорії складності маршруту. Наприклад, байдарковий похід по річці Охта (Карелія) є маршрутом 2 к. с. з елементами 3-5 к. с. (Поріг «Ківірісті» та ін). При проходженні водоспадів і порогів на надувних катамаранах і плотах категорія цих перешкод знижується на одиницю по відношенню до байдарки, оскільки проходження подібних перешкод на надувних судах легше і безпечніше.

Отже, яке судно вибрати? Якщо подорож заплановано по протяжним непорожистим водним акваторіям, то в похід сміливо можна брати туристську байдарку. Наприклад, для того, щоб піти в перше самостійне туристичну подорож з дітьми по озерах Карелії (1 к. с. - Найлегша) достатньо позичити у друзів пару байдарок «Таймень» (інформацію див у розділі «Пам'ятка» в підрозділі «Байдарка»).

Треба відзначити, що саме туристська розбірна байдарка займає у Водному туризмі лідируючу позицію - саме на цьому швидкісному судні ходила і продовжує ходити основна маса водників, саме на байдарці були вперше пройдено абсолютно всі річки колишнього СРСР, включаючи й найскладніші, наприклад, Чулишман і Башкаус (читай статтю Папуша. ІСТОРІЯ ЯВИЩА. в журналі «Вертикальний світ», № 25 Липня 2001). І в даний час на байдарках можна і доцільніше подорожувати по маршрутах БУДЬ категорії складності за умови відсутності тривалої пішої частини і за умови обноса по березі порогів (за наявності досвідчених екіпажів - як правило, тільки порогів 4-6 к. с.).

У пішо-водний похід, наприклад по річках Уралу, де, як правило, частину шляху водникам необхідно тягнути судно (в упакованому вигляді) на спині, доцільно використовувати надувні байдарки типу «Щука» (більш легкі, хоча й менш комфортні). У походи по порожистих (4 к. с. і вище) річках, де швидкість руху судна, в основному, визначається швидкістю течії річки, байдарки, як правило, поступаються місцем більш безпечним туристським судам - ??надувним катамаранам, надувним плотам і надувним човнам.

При проходженні порогів надувні судна, у т. ч. пліт і катамаран - більш безпечні ніж байдарка, зате на відкритих водоймах - менш швидкісні і менш стійкі на курсі (нишпорять), особливо у вітряну погоду. Для надувних суден лобовий вітер часто є непереборною перешкодою.

Незважаючи на це останнім часом надувні судна все частіше використовуються в подорожах по «плоским» (без порогів) річкам, озерам і навіть морям. Робиться це заради економії ваги при закиданні і волоках і для безпеки при штормах. Наприклад, «ПСН-6» (пліт рятувальний надувний шестимісний) в упакованому стані в рюкзаку транспортує всього одна людина, а пливе на ньому - шість чоловік, причому коли гребуть всі, то швидкість плоту не поступається швидкості байдарки. Те ж саме можна сказати і про надувний катамаран. Як і надувний пліт на плесах він може нести величезний (подвійний) вантаж. На ньому, так само як і на плоту при перетині відкритих акваторій (морів і озер) і при попутному вітрі можна встановити імпровізоване вітрильне озброєння, яке набагато безпечніше ніж на байдарках.

Виходячи з вищевикладеного, вибір плавзасобів проводиться після детального опрацювання маршруту керівником або групою самих досвідчених членів команди. Можна, як уже говорилося, зробити навпаки - вибрати маршрут, виходячи з наявності плавзасобів. У будь-якому випадку при виборі судна не варто нехтувати інформацією та порадами тих, хто вже побував у планованих для відвідування місцях.

Кілька порад:
- Два і більше судна на маршруті краще, ніж одне (в першу чергу - з міркувань безпеки).
- Судна одного типу на маршруті краще, ніж різного (середня швидкість руху байдарки вище, ніж катамарана)
- Штатне вітрильне озброєння і румпель у зборі на річкових маршрутах створює, як правило, більше головного болю, ніж приносить користі.
- Байдарку «Таймень», надувний пліт «ПСН-6» та надувний авіаційний рятувальний човен (ЛАС-5) вигідніше купувати з рук, тобто б/в (вживаними) з міркувань економії коштів. Кількість цих плавзасобів, виготовлених заводським способом за період «Розвиненого соціалізму», по всій території СНД обчислюється сотнями тисяч і вони, практично нові, часто, лежать десь у пилюці незатребуваними, а при правильному зберіганні можуть експлуатуватися десятки років.
- При виборі або покупці двомісного катамарана з поперечною посадкою веслярів (кожен сидить на своєму надувному балоні і гребе однолопатевим веслом) слід враховувати ту обставину, що при втраті, наприклад, на порозі одного весла (або весляра) такий катамаран стає некерованим.
- Не можна зберігати судно на сонці, у вогкості і там, де живуть гризуни.

НАМЕТ

Намет - найважливіший атрибут похідного життя, оскільки є мобільним житлом, де турист відновлює витрачені під час денного переходу сили або, говорячи простою мовою, спить. У світі на сьогоднішній день існує величезна кількість різноманітних наметів, які умовно діляться на брезентові (старі) і напівсферичні (сучасні).

Крім загальних вимог (див. вище), перша вимога, що пред'являється до намету - це непромокальність, яка нормується здатністю одиниці площі тканини утримувати тиск водяного стовпа (зазвичай заввишки від 4 до 10 тис. мм). Непромокальність даху і підлоги нормується окремо, причому перша величина, як правило, менше. Наприклад, намет італійської фірми «КАМР» (англ.) може стояти у воді (дно тримає 8 тис. мм) і під багатоденним дощем (тент - 6 тис. мм). Щоб волога не проникала через шви, вони повинні бути якісно проклеєні зовні непромокальними стрічками (Ручна робота).

Дуже важливо, щоб намет був міцним і обтічним, тобто протистояв сильним поривам вітру і одночасно був комфортним - мав достатні розміри, теплоізоляцію, продуманий крій і конструкцію (швидко збирався), надійну роботу блискавок, протимоскітні сітки і вентиляцію.

Щоб намет мав мінімальну вагу, він має бути сучасним, тобто виготовленим (зшитим) з тонких і легких синтетичних спеціальних тканин, його каркас повинен бути з алюмінієвого сплаву, а дно зі спеціальної армованої тонкої ТКАНИНИ (а не з армованого поліетилену).

Брезентовий намет має три важливих, а іноді і вирішальних, переваги. Перша - як правило, він вже є в наявності (купувати не треба), друга - брезентовий намет має відмінний від зовнішнього середовища мікроклімат (в ньому, наприклад, тепліше взимку) і третє - він не (так сильно, як синтетичний) боїться вогню. Зазвичай брезентові намети мають вигляд будиночка з двосхилим дахом, стоять на двох колах (альпенштоках) і розтягнуті відтяжками з кілочками. У комплекті з ним йдуть два великих шматка поліетилену (під підлогу і на дах) на випадок дощу.

Сучасний намет - це двошарова (тент і сам намет із синтетичних тканин) півсфера, розтягнута на каркасі із дуг, що кінцями упираються в землю. У сучасного дорогого намета недоліків (крім ціни і вогнефобії) немає. Важливо тільки правильно вибрати модель.

Моделей наметів існує безліч, але для Водного туризму, як правило, більш всього підходять двох або трьох місцеві (в залежності від кількості членів в екіпажі) комфортні сучасні з підвищеною вологоізоляцією намети, розраховані на середні (до 20 м/сек) вітри і установку, як правило, у заплавних лісах.

При всіх перевагах наметів, справедливості заради, треба відзначити, що найяскравіші представники мандрівного людства (кочівники, мисливці, пастухи), для яких ночівля просто неба і взимку і влітку на протязі всього життя є повсякденним заходом, ніколи наметами не користувалися і не користуються. Максимум, що вони собі дозволяють - це тент.

Кілька порад:
- Два входи в намет і навіть два тамбури краще, ніж один.
- Складати намет при пакуванні не обов'язково, можна просто заштовхнути його (як попало) в чохол.
- Ніколи не лінуйтесь після походу добре просушити будь-який намет.
- Не можна зберігати намет на сонці, у вогкості і там, де живуть гризуни.

НАПЛІЧНИК ТА ГЕРМОУПАКОВКИ

Налічник у туриста-водника має дещо відрізнятися від рюкзака пішого туриста, оскільки на плечах його носять порівняно рідко (наприклад, від вокзалу до річки). Такий рюкзак не повинен мати ні кишень, ні ремінців, ні всього того, що може зачепитися і заважати при завантаженні або вивантаженні (в т. ч. і в аварійній ситуації - при перевороті судна). При проходженні порогів актуальною також є проблема герметичності рюкзака або речей, що в ньому знаходяться. Довгий час ця проблема вирішувалася за допомогою мішка із «сріблянки» (назва прогумованої тканини), в який упаковувався брезентовий рюкзак разом зі спальниками і речами. Такі гермомшки в кількості 2 шт. входили в заводський комплект байдарки «Таймень».

На сьогодні у продажу з'явилися більш практичні циліндричні гермоупаковки різного об'єму із всіляких непромокальних матеріалів. Стало начебто можливим замінити дві речі (рюкзак і «сріблянку») на одну сучасну гермоупаковку. Щоб полегшити транспортування великих циліндричних гермоупаковок фірми-виробники навіть почали пришивати до них плечові лямки. Але, як показала практика, такий варіант все одно виявився не таким зручним, як хотілося б, не кажучи вже про те, що лямки теж треба пришивати правильно. В результаті воднику доводиться в такі «герми» запихати і речі, і спальник, і знову таки рюкзак, в якому транспортуються речі до початку маршруту (як правило, такий рюкзак призначений для піших походів). З жалем доводиться констатувати, що досі ніхто не зміг виготовити рюкзак для водних походів, як утім і конусні кормові і носові гермоупаковки для байдарок.

Найпростішим варіантом наплічника для водника могла б стати звичайна циліндрична на 80 л гермоупаковка, з двома додатково пришитими смугами для кріплення до прекрасного зйомного верстата добре відомого рюкзака «Єрмак». Використовувати ці прості легкі та зручні верстати доцільно тому, що їх свого часу було випущено дуже багато, і вони до цих пір валяються в комірчинах і гаражах незатребуваними.

Ще більш просунутим рішенням, додатково до сказаного, була б заміна застарілих плечових і поясних ременів рюкзака «Єрмак» на більш сучасні і, що дуже важливо, з'йомні (і з гермаупаковки, і з верстата ремені за аналогією з, наявними в продажі, альпіністськими верстатами для транспортування бочок). Після такої заміни ГЕРМОУПАКОВКУ можна було б транспортувати і на верстаті (в пішо-водних походах) і без верстата (в звичайних походах). Безумовно, конструкція кріплення ременів до упаковки повинна бути правильною (як до рюкзака), а не такою незручною, як це роблять деякі фірми.

Але залишимо мрії і подумаймо про те, який же наплічник з наявних у продажу слід вибрати, якщо з'явилися гроші? Крім вищеперелічених загальних вимог, що пред'являються до будь-якого спорядження, при покупці рюкзака слід звернути увагу на:
- міцність тканини в районі приєднання лямок (якщо рюкзак не станковий),
- можливість і продуманість регулювання лямок під свою фігуру (бажано перевірити за чужим рюкзаком в пішохідному поході),
- непромокальність,
- жорсткість каркаса (для піших походів станковий рюкзак краще),
- обсяг (хлопчикам - до 100 л, дівчаткам - до 60 л).

СПАЛЬНИКИ

Якщо намет - це житло туриста, то спальник (спальний мішок) - це його ліжко. Спальники можуть бути загальними («Могила») і індивідуальними, а індивідуальні - у вигляді кокона і у вигляді ковдри («конверт»). Більш універсальним спальником є «конверт», оскільки з двох таких одинакових ковдр можна легко зробити («зшити» за допомогою блискавок) тримісну «могилу», що зручно і сімейним екіпажам і будь-яким при холодній погоді.

При дуже несприятливих погодних умовах і наявності шести «конвертів» оптимальним варіантом є поєднання спальників в три такі тримісні «могили» з подальшим перетворенням двох з них в одну подвійну (одна в іншій) для трьох Мерзляків, наприклад, хлопчиків. Третя одинарна «могила» залишається для трьох нормальних водників, наприклад, дівчат. Багатошарову «могилу» з двох і більше «конвертів» вперше застосувала в свій час жіноча екстремальна група «Метелиця», яка здійснювала лижні походи по льодах в районі Північного Льодовитого океану.

Окрім вищеперелічених загальних вимог, що пред'являються до будь-якого спорядження, при покупці спальника слід звернути увагу на:
- тканина, з якої зшитий спальник. Ні всередині, ні ззовні вона не повинна шарудіти і не повинна ковзати.
- мінімальну розрахункову температуру (зазвичай нанесена на бирці), при якій комфортно спати (для літніх походів достатньо - мінус 5 град по С).
- паро пропускною здатністю спальника, інакше це буде «гумовий» мішок.

Кілька додаткових порад:
- Не можна зберігати БУДЬ-ЯКИЙ спальник у спресованому вигляді.
- Не можна спати в спальнику без одягу і без шапочки. В іншому випадку він швидко забрудниться (засмальцюється жиром, який виділяється шкірою людини). при необхідності можна використовувати бавовняні вкладиші, тонку бав. білизну на все тіло і імпровізовану подушку - чистий бав. мішок з чистим запасним одягом. Прати спальники не рекомендується (принаймні часто), але якщо вже вирішили здати в хімчистку, то доцільно обробити спальник засобом для ррзпушування утеплювача.
- Не можна сушити спальник (як і взуття) над багаттям - так просушити його практично неможливо, а спалити - легко.
- Слід пам'ятати, що теоретичний термін експлуатації будь-якого спальника - 2 роки (у зв'язку зі Злежуваністю і, як наслідок, втратою гарантованих виробником якостей).

КАЗАНИ (КАНИ)

Головне заняття у водному поході (після короткочасного веслування) - це трапеза. Вона, вірніше приготування їжі, практично займає весь вільний час. Скоротити і полегшити цю ємку працю може тільки досконале кухонне спорядження, і в першу чергу - казани. Їх має бути три штуки (в упакованому вигляді - всередині один одного). Обсяг найбільшого казана повинен бути таким, щоб порція готової першої страви (борщу) на кожного члена групи, включаючи дітей від 10 років, була не менше 400г.

До теперішнього моменту найпопулярнішими були і залишаються плоскі алюмінієві заводського виготовлення казани, в комплект яких входять два (7 і 4 л) кана. Такого комплекту вистачає, щоб нагодувати обідом з трьох страв групу з 12 чоловік, правда черговим потрібно вчасно поквапитися і після роздачі першої страви швидко приготувати чай у великому (добре вимитому) казані. Безумовно, зручніше брати з собою третій котел або, що дуже комфортно, чайник.

Особливу увагу потрібно приділити ручці, на якій котел висить над багаттям. Вона не повинна загубитися і заважати при упаковці котлів (Один в інший). Зроблена ручка повинна бути з товстого дроту, а не з металевого троса, інакше при прокручуванні перекладини (над багаттям) навколо своєї поздовжньої осі, казан буде нахилятися і його вміст буде весь час виливатися у багаття.

Особливу увагу потрібно приділити також кришці казана, яка повинна виконувати, при потребі, роль сковороди, тобто повинна мати неспалиму ручку, що не заважає припакуванні.

З приводу алюмінієвих казанів та алюмінієвого посуду взагалі - ходять чутки про їх шкідливість, особливо після подорожчання кольорових металів. Вагомими аргументами на користь заміни алюмінієвого посуду на сталевий є світова тенденція в цьому напрямку. У продажу є маса тонкостінного сталевого посуду, в т. ч. української і китайської. Треба відзначити, що миски і кружки з такої сталі - легші, ніж алюмінієві та емальовані, що в туризмі дуже важливо.

Казани із титану вважаються найкращими (але і найдорожчими) у зв'язку з їх малою вагою, непрогораємістю і нешкідливістю. Виготовляють їх, як правило, без ручок на заводах, пов'язаних з авіаційною промисловістю.