Інгул-Бузький лиман

(с.Софіївка-Миколаїв-Ольвія-Дніпровське)
липень-серпень 2005 р.
Опис водного туристичного маршруту

Використана мапа Миколаївської обл. з мірилом 1:200000 ВКФ ТС ВС України 1993р.
Брали участь 10 чоловік на 3-х байдарках: 2 Салюти і Таймень-3; 6 дорослих і 4 дітей. Маршрут не є прогулянковим, тому гарантує незабутні враження.

Інгул – річка кам'янисто-мулиста. Від гострого каміння можуть бути дрібні порізи, тому треба бути обережним і запастись пластирем та йодом. Оскільки маршрут є південним, то не забудьте взяти бриль, сорочку з довгими рукавами та покриття для ніг: це все необхідне від сонячних опіків.

Добиратися поїздом Київ-Миколаїв до станції Новий Буг. Прибуває біля 4-05 ранку. на санції потрібно найняти бусик до мосту села Софіївка. Збирати човни краще після порогів.

Річка не багата на стоянки. Декілька кілометрів річка мілка, у ній багато валунів. Вихід граніту на берег. Вода відносно чиста, але частково цвіла. Використовуючи водяний фільтр, з неї можна вживати переварену воду. У районі Баратівки Інгул стає глибшим, але бруднішим, в основному за рахунок поверхневої плівки, яку надуває вітер.

За селом Привольне перед селом Новобирзулівка рекомендую зробити стоянку, оскільки далі ситуацію диктуватимуть плавні.
Мапа, якою я користувався, була зроблена станом на 1993 р. і тому ситуація у плавнях там майже не відповідає дійсності. Плавні – живий організм, швидко заростають. У плавнях прозора вода – акваріум. Безліч риби, карасі до 1 кг.
Брак місць для купання під час переходів можна компенсувати нехитрим способом купатись просто із байдарки. Два човна стають поруч на відстані біля 50см. Весла кладуться перпендикулярно на борти відразу обох байд і утримуються. Таким чином робиться катамаран. З такої нехитрої споруди навіть 12 річні дівчатка легко заходять та вилязять із води, яка своєю прозорістю так і манить.

У плавневих альтернативах-роздоріжжях ми трималися лівого берега і повертали у ліві протоки. Можна експериментувати, але кількість місць для розвороту Таймені-3 у плавнях дуже обмежена.
Особливу перешкоду становлять затори із поваленого, нанесеного очерету. Потрібно докладати великі фізичні зусилля. Найкраще. – передньому весляру ногами топити очерет під байду і поволі просуватись. Затори не тривалі – макс.- 4-5 м.

Наступну стоянку рекомендую зробити між селами Христофорівка і Інгулка на другому лівому плесі. Там є вигін, де росте старий каштан, під яким стоїть столик. Такий собі «мамврійський дуб Авраама».

Наступний етап плавнів ще важчий. Набагато вужчі проходи і дуже важкопрохідний смердячий очеретовий затор. І, що найгірше, Інгул зникає у плавнях між очеретяними кущами. Там по лівому березі треба зробити обнос біля 1 км. у район водокачки і 2-х мостиків навпроти с.Інгулка.
Більше серйозних плавневих проблем не буде.
Наступну стоянку ми зробили після с.Мар'ївка у районі піонерського табору, що позначений на мапі перпендикулярною шосейкою, що підходить до води. Там є декілька гарних стоянок.

Після Пересадівки та Калинівки йти стає нудно – Інгул там широкий та без течії. Особливо важко психологічно, оскільки інгульські меандри-синусоїди цього району забирають багато сил, а поступ є невеликим.
Після села Воскресенське розрахунковий час веслування виявляється більшим фактичного: виявляється, що у другій половині дня Інгул досить стрімко, 2-3 км за годину, тече у зворотній бік – тут течію контролює так званий нагін моря.
Перед Миколаєвим стоянки можна робити за 2 км до залізничного моста і 2-7 після нього на півострові, що на карті позначений без житлових кварталів.

На кінці півострова, що характеризується залізницею, трасою та житловими кварталами розміщується 61-й завод ВПК, який перекриває Інгул. Тут треба робити кілометровий обнос по кварталам Миколаєва. Після повороту з передостаннього півострова треба пройти 2 ЛЕП (лінії електропередач), після 2-ї ЛЕП метрів за 100 з правого боку – заводь з виходом на берег. Орієнтир – чи-то ржавий затонулий човен, чи-то труби.
Після переносу – ви на Південному Бузі, який надасть вам нових сил: після муляки ви станете на мушляний пісок, побачите гарні пляжі Миколаєва, вас вітатимуть морські судна тощо.

Йти треба по лівому березі, перехід на правий берег Бугу – на півдні Миколаєва, де позначено 2 білих відростки, за 300-500 м. до ЛЕП.
Стоянку обов'язково треба зробити у місці, яке після Інгулу здається куточком раю, де росте ожина і знаходиться опоряджене джерело чистої води. Там можна відновити сили після Інгулу. Знаходиться «Едем» між Великою та Малою Коренихою відразу після позначки «прист».

Тут колись була пристань, зараз – піонерський (чи який тепер) табір. Далі помітних проблем не трапляється. Єдине, що – гроза на лимані небезпечніша за річкову. При наближенні шторму потрібно розвантажити та витягти човен на 3 м. від берега (хвиля накатується на берег досить далеко). Човен треба перевернути, речі скласти на купу, накрити плівкою. Відсидітись, накрившись у човні як на Ворсклі, не вдасться.

З Едему до Ольвії треба, мабуть, робити два переходи, бо на косі стоянок немає. За селом Парутине навпроти Ольвії стоянка не дозволяється злими дядьками-охоронцями, оскільки Ольвія є державним заповідником. Там стоїть безліч наметів археологів – фахівців, студентів та волонтерів. Стати можна далі за 1 км у Широкій Заячій балці.

Далі по лиману браку гарних стоянок немає. Після повороту берега у районі с.Дніпровське ви відчуєте себе на справжньому морі - протилежного берега не видно.

Опис зробив Святослав Заставський (Київ).

Викладено в липні 2008 року Поєздніком Сергієм. Фотографії оцифровані і виставлені на сайт у 2022 році.