|
Саме тому на сьогодення для водних подорожей залишаються незабруднені Прип'ять та її притоки. Більш того, після проходження з дозіметрами-радіометрами забрудненої ділянки річки Стир в 2014 та ознайомлення з питанням міграції радіонуклідів на протязі 28 років після Чорнобильскої катастрофи (див. «Памятку») і забрудненні річки басейну Прип'яті виявились не такими недосяжними і тому - ще привабливішими.
Природно, що нам хтілось почати сплав по Прип'яті з заповідної зони Шацьких озер, але там вона каналізована і після вивчення інформації о сплавах по Прип'яті та її притокам Стохід і Турья вибір поки що впав на незабруднену радіонуклідами ділянку - оз.Люб'язь–оз.Нобель.
Учасники (всі з Києва): :
1. Одномісна надувна байдарка «Фіорд-Бот» - Баталін Єгор (риболовля);
2. Таймень-2: Гулько Вадім (риболовля), Поєздніік Сергій (керування, звітність);
3. Таймень-2: Хотянцева Олена (кухар, завгосп), Хотянцев Володимир (риболовля);
4. Одномісна байдарка «Пріма» - Ярослав (автозакидання-викидання, риболовля).
1. Довідка про подорож.
Район — Європа; Україна, Волинське полісся; Любешівський район Волинської обл. та Зарічненський район Рівненської обл.
Маршрут — Київ - міст через річку Прип'ять автошляху на с.Люб'язь (авто). - річка Прип'ять до моста автошляху на с.Невель (сплав) – Київ (авто).
Вид туризма — водний.
Засоби сплаву — байдарки (4 шт.)
Категорія складності — перша.
Час походу — з 02.08 по 10.08.2014 .
Тривалість походу — 9 днів, у т. ч.:
- закидання (0.5 дня) та викидання (0,5 дня) - 1 день;
- активна частина - 2 дні;
- днювання — 6 днів (1.5 - оз. Любязь, 2 – лиса гора урочища Муравина, 2 - ліс урочища Залиска, 0.5 – оз.Нобель).
Протяжність маршруту — 40 км.
Рівень води в річках - низький.
Кількість учасників походу - 9 (у т. ч. жінок - 1, дітей - 0, собак - 1).
Технічна оснащеність групи: GPS (моб. тел) - 1 шт.
2. Дані про район подорожі2.1.Загальна характеристика території:
Волинське Полісся розташоване в західній частині зони мішаних лісів у межиріччі Західного Бугу і Случі. Займає більшу частину Волинської і південно-східну частину Рівненської областей. Воно є найбільш зволоженим, залісеним і заболоченим з фізико-географічних областей Українського Полісся. Це про нього писала видатна українська поетеса Леся Українка:
«Передо мною килими чудові
Натура стеле — темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги.
Снується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки,
То ж матінка-натура чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки."
2.2. Увага! Практично весь (до с.Млини) маршрут пролягає територією Національного природного парку „Прип'ять-Стохід"
Туристична характеристика району. Туристичні можливості в районі Волинського Полісся обмежені с одного боку радіаційним забрудненням, а с другого – кордонами з Польщею і Білоруссю. Однак, всі річки Волинського Полісся в межах України - є чудовими водними туристичними маршрутами. Закидатися до початку маршрутів зручно і по залізниці і автотранспортом. Справжньою родзинкою для туристів при закиданні або викиданні може бути відвідування Шацького національного природного парку, де можна цивілізовано відпочити, у т. ч. з наметом та байдаркою.
Є можливість маршрути по річках басейну Прип'яті організовувати і по території Білорусі, але для цього треба спочатку перетнути кордон в офіційному пункті пропуску та пройти паспортний контроль. Теж саме треба зробити і при поверненні в Україну.
3. Технічний опис маршруту
02.08.14 З Києва виїхали в 05-30 ранку на міні автобусі «Мерседес» по «варшавці» (автошлях Київ-Ковель) і через шість годин були на автомосту через річку Прип'ять біля с.Люб'язь. Відправили авто в Київ, зібрали байди і відпливли. Цікаво, що в цей час до мосту підійшла (єдина і остання) група туристів. Вже немолоді польські водники не теревенили ані українською, ані російською мовою і єдине слово, що ми зрозуміли було – Ковель. Може вони пройшли річкою Турья до Прип'яті від Ковеля (чого зробити не можливо) та піднялися по Прип'яті до мосту? На мій погляд, вони приїхали на потязі в Ковель, там орендували пластмасові каяки і були закидані комерційниками кудись на Прип'ять.
Від мосту до оз. Люб'язь річка Прип'ять тече луговиною, звивиста, глибина – до 2 метрів, ширина – до 10 метрів, протяжність – 1 км, вода дуже чиста, прозора (можна пити), має коричневий відтінок.
Ми швидко пройшли цей кілометр, де всюди купалися і плавали на дерев’яних човнах дітлахи та дорослі і вийшли в оз.Люб'язь. Там теж було повно люду, але вода вже була мутнувата (зацвіла) та хвилі прибивали до берега всяке сміття. До того ж, всі найкращі стоянки на озері (в лісі зліва від устя) були зайняті місцевими мешканцями (село по правому берегу річки тягнеться від мосту до озера і далі до каналу). Ми повернулися на річку і в сосновому бору лівого берега розбили табір. Таким чином вбили трьох зайців - купалися в чистій воді (в річці), жили в тіні лісу і ходили пішки та на човнах на озеро (50 м).
03.08.14. Дньовка. На оз.Люб'язь (на цій першій стоянці) ми зробили дньовку, бо в планах була розвідка водоймища. Вранці три байди почали обстеження і к обіду ми вже багато чого знали. Всі береги озера заросли очеретом і лататтям так, що до берегів можна вийти тільки по вже зробленим проходам, риба в озері не ловиться, крім стоянок в трьох соснових лісах зліва від устя річки є ще одна стоянка на мису в сосновому лісі праворуч устя річки і одна стоянка на протилежному від устя березі (орієнтир – 500 м на південь від дерев’яної вежі). Дві останні стоянки - зі столами. Краща стоянка на озері – на пагорбі в лісі зліва від устя річки зі столом та альтанкою (весь час була зайнята). Перед устям праворуч – подвір’я села Люб'язь.
Окремо треба сказати про виродка, який привіз в село Люб'язь морський величезний катер білого кольору і на ньому ходить по цій маленькій Прип’яті всього вдвічі ширше за катер, засмічуючи і розмиваючи береги.
04.08.14. Після сніданку зібрали табір та вирушили (09-00) навпростець через оз.Люб'язь до витока річки Прип’ять. Тут Прип’ять вже не така вузенька і прозора, як до озера Люб'язь, але така ж мальовнича і цікава. Лісів - не має, риби теж. Трохи набридають спека, ґедзі та жовті мухи і всі вони хтять нашої крові. Одразу за витоком ліворуч є лужок, де можна розім'яти ноги. Справа в тому, що на всьому маршруті місць де можна буде «розім'яти ноги» дуже мало – все в очереті висотою до 4м, берегів, як правило, не видно, а коли бачиш ліс, то до нього нема можливості добратися. Стоянок для ночівлі дуже мало.
Далі річка входить в озерце, за котрим починаються розгалуження русла. Треба йти по найширшому руслу та ще там, де течія видима (в широких затоках течії нема).
Через деякий час на лівому березі з’являються хати с.Хоцунь. Треба йти далі, якщо ніхто не хоче молока. Ще через деякий час вже на правому березі з’являється альтанка під назвою Дуб - можна трохи відпочити. Селяни тут заготовляють сіно.
Далі треба йти по найширшому руслу до лісу праворуч. Орієнтир – дерев’яні човни на лугу за «пляжем» корів. До лісу правого берега, де є гарне місце для відпочинку, далеко і йти туди не треба, але тут можна викупатися.
Далі наша протока повертає ліворуч, звужується і виходить в широке русло, де треба повертати праворуч. Звідсі дуже гарно проглядається ліс лівого берега і поділ русла на дві протоки. До ліса йде ліва протока, але можна йти і по правій, бо стоянка там де протоки з’єднуються. Орієнтир стоянки на лівому березі – кінець ліса.
В нашому випадку ця стоянка була зайнята місцевими рибалками, котрі ловили рибу, і тому ми пішли далі. Справа в тому, що через 15 хвилин ходу в цьому ж самому лісі є ще одна стоянка на лівому березі, котра знаходиться на лівий протоці. Орієнтир – лиса гора (висока піщана гора без дерев посеред лісу) с альтанкою, столами, вимосткою для рибалок. Там ми зупинились, перекусили в 14-15 і залишились на ночівлю. За день пройшли десь 13 км.
05.08.14. Дньовка. В цьому мальовничому лісі урочища Муравина біля Лисої гори достатньо простору для двох-трьох таборів. З гори відкривається чудовий краєвид на заплаву, а з вимостки ловляться краснопір та плотичка. На протязі всього часу нас постійно турбували шумом своїх човнів рибалки, але ні вони, ні спека, ні ґедзі не змогли зіпсувати відпочинок.
06.08.14. Вийшли і трохи повернулись назад до основного русла, щоб не йти в обхід по вузькій протоці, на котрій стоїть Лиса гора. До ліса на правому березі заблукати важко. Далі річка повертає на північ, робить великий «правий крюк» і знову широким руслом йде на північ. В кінці цього русла річка знову ділиться на дві вузькі (відносно) протоки. Йти треба ліворуч. Далі заплутати неможливо до с.Сваловичі.
Сваловичі – реліктове село з будівлями 19 століття і наступна наша ночівля, Ставити намети зручніше в кінці села. Колодязів там нема, тому ми набираємо воду в криниці на початку села за «хатинкою нового руського» на подвір’ї якоїсь бабці. Повернувшись в основне русло проходимо полуколом декілька сотень метрів і входимо в озеро, на березі якого стоять хатинки селян, "офіс" Національного природного парку „Прип'ять-Стохід" і, нажаль, будівлі «нових хазяїв світу», котрі зіпсують весь релікт. Потроху повертаємо праворуч і причалюємо на пляжі. Орієнтир – піщана дюна з лісом, столом, двома ящиками для сміття. Невже нарешті ми позбавимось сміття, яке вже чотири дні возимо за собою?! Сьогодні пройшли – 5 км.
Незабаром з’явився робітник Національного природного парку „Прип'ять-Стохід" і взяв з нас платню за відвідування – по 5 грн/людина/день. Потім підійшов «дебелий хлоп» і приніс двох линів, але пива ми йому не дали – не було. Магазина в селі немає. Авто лавка приїжджає по вівторкам та четвергам (не точно). Риба ловилась тільки на «поплавок».
07.08.14. Вийшли як завжди – не знаю коли. Перша після села Сваловичі розвилка русла має велике значення: праворуч – на село Млини навпростець, ліворуч – на село Млини через останню лісову стоянку і піщані пагорбі з австрійськими ДОТами. Ми пішли ліворуч. Йшли по основному руслу (широке с течію) до соснового лісу урочища Залиска, де і зупинились на ночівлю та дньовку. Пройшли – 5 км.
08.08.14. Дньовка. Стоянка мальовнича, але розрахована на одну туристську групу. На нашому маршруті ця обладнана стоянка з навісом з очерету – сама віддалена від населених пунктів, але і тут нас постійно турбували рибалки на моторних човнах. Дньовка успішно була використана для розвідки нижче по течії піщаних пагорбів з австро-угорськими ДОТами (Довготривалі Оборонні Точки) часів першої світової війні.
09.08.14. Вийшли вранці і легко підійшли до початку піщаних пагорбів (орієнтир – жовта піщана насип на лівому березі з одинокою сосною, столом та лавками). Щоб дійти до цього орієнтиру від стоянки треба йти по течії вузьким руслом з поворотом на 90 градусів праворуч в очерет, далі ліворуч до озера, далі русло трохи звивається і виходить на розвилку – йти треба ліворуч по течії в вузьке озеро. Праворуч одразу буде видно жовтий піщаний пагорб.
Тут можна зробити перекус, але йти пішки до ДОТів не треба, вони знаходяться в кінці пагорбів – на сході. До ДОТів треба йти по воді. Якщо за орієнтиром «сосна-стіл» на розвилці повернути праворуч, то до села Млини можна пройти широким руслом по течії. Якщо ліворуч по вузькій з лататтям протоці без течії, то - вздовж пагорба. В кінці пагорбів на лівому березі є стоянка під деревами. Там треба вийти і залізти на самий верх пагорба до першого ДОТа. Всі ДОТи (5 шт) - бетонні і вкопані в пісок с півночі на південь.
Перша світова війна - глобальний збройний конфлікт, який відбувався перш за все в Європі від 1 серпня 1914 по 11 листопада 1918 року. Під час неї загинуло понад дев'ять мільйонів солдат і цивільних жителів. Конфлікт мав вирішальний вплив на історію XX століття. Сили Антанти на чолі з Францією, Російською імперією, Великобританією, Італією (з 1915 року) і з 1917 року США перемогли держави Четверного Союзу на чолі з Австро-Угорщиною, Німеччиною, Болгарією й Османською Імперією. Система ведення статичної траншейної війни визначила долю багатьох її учасників і спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-угорської, Німецької, Османської і Російської, також сформувала ґрунт для розпаду Британської Імперії. Німеччина втратила свої колоніальні території, а такі країни як Чехословаччина, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Польща та Югославія отримали незалежність. Території України, які входили до складу Російської імперії на той час мали назву Наддніпрянщина, а до Австро-Угорської імперії - Закарпаття, Галичина і Буковина (з вікіпедії).
До села Млини треба йти по цій же протоці далі до розвилки, звернути праворуч і йти по цій вузький протоці до села, нікуди не звертаючи і минаючи два перехрестя. Біля Млинів річка завширшки 100 м, вода вже прозора. В селі можна набрати води, але ночувати там проблематично, треба домовлятися з господарями - вся тверда земля правого берега зайнята під оселі. Ми пішли далі до оз.Нобель (4 км), де одразу праворуч від впадіння Прип’яті у сосновому бору поставили намети. В цей день ми пройшли десь 8 км.
Нобель – мальовниче озеро підковообразної форми. Посередині озера на півострові розташовано село Нобель Стоянки для наметів краще всього зробити в бору, якому ми і зупинилися і котрий є містом відпочинку автотуристів (з альтанкою і переповненим сміттям смітником). Нам повезло і ми зайняли вільне місце. Ліс дуже засмічений. Поблизу є яблуневий занедбаний сад з ожиною. В селі Нобель є три магазини.
Після розвідки ми надибали ще дві стоянки. Перша – на протилежному від нашого соснового бору березі має заболочений вихід, але розташована в сосновому лісі і друга - перед витоком Припяті з озера, зліва за лінією очерета від острова під деревами на лугу. На острові стоянок нема.
10.08.14. Вийшли ми в 10-00 і, перетнувши озеро (тут теж була цвіль), увійшли в річку. Тут Прип’ять вже нагадувала подекуди Десну в плавнях, але без можливості вийти на берег. За 1 км до мосту на правому березі на пляжі ми іскупалися останній раз. До речі, тут зручно закінчити маршрут, якщо не заважає сонечко. Через дві години після Нобеля ми були під мостом автошляху на с.Невель, куди і прибув наш міні автобус «Мерседес». В тіньочку від моста зібрали байди. З риби на "доріжку" був пійманий один окунь. За цей день було пройдено близько 9 км. До Києва ми прибули вже ввечері.
4. Харчі та раціон харчування
Перед подорожжю всю провізію закупили по роскладці (см. Меню одного дня похода - памятка на www.poezdnik.kiev.ua). До кінця маршруту завгосп залишився живий. Слава красноперу!
5. Бюджет походу - біля 600 грн/людину. Курс - 14.5 грн/дол.
6. Корисні поради
Дуже важливо в цю подорож брати свіжі копії супутникових карт (можна чорно-білі), бо з роками численні русла Прип’яті в плавнях змінюють напрямок і карти застарівають. На супутникових картах видно все, але треба постійно визначати своє місцезнаходження на карті. Такий спосіб зручніше GPS тому, що на папері краще видно (великий масштаб).
7. Інтернет-адреси (посилання) використаних текстів:
1) Сплав річкою Прип'ять від озера Люб'язь (Волинська обл.) до озера Нобель (Рівненська обл.). Вересень 2009. Звіт Павла та Алли Савчук.
2) В ОБІЙМАХ ПРИПЯТІ. Сплав річкою Прип'ять від озера Люб'язь (Волинська обл.) до озера Нобель (Рівненська обл.). Липень 2012 р..
Звіт викладенний 16.08.2014 р. Автор - Поєзднік Сергій, тел. в Києві —