Сплав по р. Самара на надувних човнах (2010).

Опис водної туристичної подорожі
на www.poezdnik.kiev.ua.
Автор - Олександр Губенко (Синельникове).

Троє дорослих чоловіків, тримісний човен "Колібрі", двомісний човен "Барк". Середня швидкість 6-8 км /год.

Маршрут розпочали з с.Кочережки о другій годині дня, безпосередньо за залишками старого моста, які знаходяться за новим діючим мостом. При під'їзді до місця спуску, зправа від дороги минаємо джерело з смачною природною водою, яку можна набрати для подорожі. На воду стаємо у мальовничому листяному лісі, переважно дубовому. Самара тут шириною до 25-30 м. Розпочати сплав можна і вище за течією , але під кочережкинським мостом у воді стирчать залишки опор, арматура, оминути яку на надувних човнах неможливо у зв'язку з вузькістю річки. При підході до с.Василівка минаємо чудову ландшафтну місцину, де справа здіймаються височезні пагорби, з виходом природного гравію біля підніжжя. Тут же під підніжжям пробили собі дорогу до річки три, а може і більше джерел. На смак вода дещо солонкувата, та ми рекомендуємо обов'язково її набрати аби заварити на стоянці чай - смак такого напою незабутній.

При підході до с. Василівка зустріли перешкоду у вигляді понтонного моста, який вояки, зі слів місцевих, подарували селу. Прийшлося переносити човни на руках і спускати на воду безпосередньо з мосту, але розслаблятися не треба, так як одразу за мостом невтомні лісовики збудували гатку і на мандрівників чекає маленький слалом. Для тих хто не стикався з таким явищем як гатка пояснюємо, що це загорожа через усю річку у вигляді такого собі тину, який складається з двох частин у співвідношенні за довжиною, як 3:2, причому кінцева частина тину іде паралельно попередній відступивши вгору по течії на 2-3м і впирається у берег. Вузький прохід через який вимушена йти риба використовується місцевими для її ловлі т.зв. прихватками або павуками. Через цей же прохід проходимо і ми, слідкуючи, щоб не пропороти човна. Досить цікава пригода, але коли їх занадто багато це починає напрядати та врешті решт дуже дратує. На ночівлю стали на правому березі наприкінці с. Василівка у дубовому лісі. Якщо є час можна погуляти по лісі та подивуватися дубам величезних розмірів, справжні лісові велетні. Тут же метрів за сто від берега паралельно річці проходить ланцюг озер, поверхня яких рясно вкрита жовтим лататтям.

Наступного ранку поснідавши, продовжуємо сплав. Річка тут ще вузька. З обох берегів чудові краєвиди, але дещо засмучують безкінечні гатки навпроти кожного городу у Василівні, та далі через кожні 50-100 м майже до села Всесвятського. У Всесвятському можна стати привалом на пляжі турбази "Сосновий бор", тут же можна поповнити запаси провіанту, але до крамниці близько - 1,5 км (у центрі села).

Після Всесвятського Самара різко розширюється, гаток вже не має і певний час мандрівники знаходяться наодинці з природою, власне, заради цього і пускаєшся у цю пригоду. Тут же можна покидати спінінг, поки напарник веслує та спіймати пару щук до обідішньої юшки. Під лівим берегом багато місцин з обривами під водою, де печерують раків. Щоправда вони вже не такі великі як років 10-15 тому і їх не так багато, але задоволення від цього, повірте, не менше. До берега зліва всплошну підступають зарості ліщини. Горішки можна збирати прямо з човна, але у цьому році, мабуть, неврожай.

Наступну зупинку робимо навпроти Андрієвки. Раджу піднятися на берег, а потім ще вище на пагорб та зробити пару світлин на фоні лісу, який простягається до обрію з трьох сторін. Цей виднокрай не просто вражає, він приголомшує. До центра села звідси близько 800 м. А ще нас здивували місцеві хлопці, яких ми зустріли на пляжі. На вигляд років по п'ятнадцять, а виявилось, що їм вже по двадцять з гаком. Мимоволі пригадався Толкієн та його хобіти.

На обід зупинилися на протилежному березі у сосняку. Єдина незручність та, що прийшлося видертися на вал до двох метрів висотою за яким власне і знаходиться сосняк. Після недовгого відпочинку рушили у дорогу. Наступну зупинку зробили у Івано-Михайлівці навпроти пам'ятника загиблим воїнам, який стоїть майже на берегу. Звідси до крамниці - 100 м. На ночівлю стали по лівому березі на кілометр нижче від місця, де колись знаходився танковий міст, від якого залишились одні спогади.

Захід на стоянку тут дуже добрий. Легко витягнули човни, намет поставили на рівній місцині поміж густих дерев. На ранок, прокинувшись, пішли рибалити, але якби не "доріжка" залишились би без юшки.

Взагалі хочу підкреслити, що на протязі всієї подорожі, на берегах Самари ми зустріли безліч рибалок, але дуже обмежену кількість риби. Хоча можу погодитись, що рибалка для нас не була метою цієї кампанії, а лише одним з засобів.

Зранку о восьмі годині продовжили рух. У ранкових променях сонця зробили чудові знімки ріки, лісу, неба та їх відображення у воді. Прекрасна заставка до монітору.

Без зупинок дійшли до Вольного, де під мостом величезних розмірів, збудованому ще за радянських часів для руху військ на захід, зробили короткий бівуак (в черговий раз поповнили запаси пива). При підході до Вольного на правому березі за лісосмугою височить оглядова вежа лісника. За мостом пройшовши закрут опиняємось на досить пристойному пляжі, де відпочиваємо і знову вирушаємо.

За сто метрів на лівому березі вглиб на 50 м знаходиться джерело з дуже смачною водою. На смак нагадує мінеральну воду "Дніпропетровська" тільки не газовану. Пропливши десь з годину стаємо на стоянку для обіду. І знову ми були вражені красотами цієї місцини. Крутий височезний правий берег розірвався, відступивши вглиб лісу та утворивши рівну площину округлої форми в діаметрі метрів шістдесят-сімдесят. Причому на протилежному від річки боці з під землі виходить джерело. Обстежити місцину більш детально нам завадив дощ, але з залишків колишніх бенкетів у вигляді кострищ та вузької стежини яка уходила в глиб лісу зрозуміло, що не одні ми уподобали це місце.

Трохи нижче Самара чи не найширша, близько 200-300м. Отут би й покидати спінінг, але наш зламала велетенських розмірів щука, так що спіймали близня. Правий берег безлісий, розораний, зарослий очеретом. До лівого впритул підступає ліс, але насолодитися їм не має можливості, так як суцільно йдуть будови вояків, які ще й не дозволяють приставати до берега. Так доходимо до Черкаського де зупиняємось на пляжі, на якому підтримується військовий порядок, ба, навіть є рятувальна станція. Нам ніхто не перешкоджає відпочивати, пити пиво, та спілкуватися з воїнами строкової служби.

Після Черкаського починається зона турбаз, а ми починаємо сумувати за пройденим шляхом. Все навкруги напхане брудом, пластиковими пляшками, використаним одноразовим посудом. Багато пляжів стали чомусь приватними і на них не дозволяють купатися, а деякі просто загороджені парканом. Оце і є поступ цивілізації від якої ми тікали.

Одразу за першою турбазою русло ніби розділяється. Треба йти правим рукавом, бо лівий заведе у глухий кут. А ми йдемо вліво, бо нас чекає нічний відпочинок. На ночівлю зупиняємось на мисі, який глибоко заходить у річку. Усюди "сліди" цивілізації у вигляді пластикового посуду. Заздримо китайцям, де заборонили використання пластикових пакетів.

Наступний день подорожі - це суцільне розчарування. Найбільше пригнічує набережна пансіонату "Дубрава", яка дуже недоречно виглядає у лісі. Радимо при розділенні русла Самари прямувати прямо по Самарчуку, тобто по лівому рукаву, який на території Орлівщини прочищений. Цим шляхом ви оминете м. Новомосковськ, через який протікає Самара. При цьому ви нічого не втратите, хіба що суцільний промисловий видогляд та загиджені містянами береги. А якщо підете Самарчуком зріжете двадцять км і потрапите у так звану самарську Венецію: тисяча протоків, островів і безліч затишних місць. Тут же на березі Самарчука чоловічий монастир. За "Венецією" робити вже нема чого. Суцільні дачі та царські села.

Рибу тут ловити треба обережно, без доріжок та сіток бо лютує рибінспекція та примушує купувати квитки.

Опис зробив Олександр Губенко (Синельникове), тел. (05663) 71-0-35, (096) 924-4872 (моб.)

Выложено на www.poezdnik.kiev.ua - «Водный туризм Украины» 30.08.2010.