|
|
Водний туризм України 2002 |
|
|
Дві байдарки: Салют2, Таймень3. Троє дорослих, двоє дітей.
Спочатку треба зробити деякі коригування опису цього маршруту, який подається у радянських довідниках та встановлений на різних сайтах. Він дуже застарілий, бо написаний у 70-х роках минулого століття.
1. У районі села Межирічі двох русел, як показано на мапі, немає. Праве вже давно сухе.
2. Вище села немає також і переносу, бо немає млина. Замість нього є перепад води біля 1 метра. За років 20-30 цей «млиновий перепад» дрейфував, підмиваючи сам себе, на кілометрів 5. Зате тепер у селі Межирічі є гарний, як називають місцеві жителі, «водоспад» із каскадом басейнів. Такий собі аквапарк. Цей водограй досить легко проходить байдарка. Приємненький драйв.
3. 2008 рік був посушливий. Вода була досить низька, але ріка ніде не пересихає, тому «тягнуть волоком» не потрібно. Є мілкі місця, але для байдарки це не проблема, у крайньому разі човни просто проводяться.
4. Де впадає Вовча у Самару, ви не помітите, оскільки саме маленька Самара (у цьому місці майже болітце) впадає у Вовчу.
5. Село В'язовок ми ніяк не проходимо, тому, якщо треба подивитися на віковічні дуби, то це можна зробити пішки з села Кочережки, або з «бабиного коліна».
6. Вище Кочережок немає неприємних обносів та перешкод. Майже усі рибні загати легко проходяться - своєрідний слалом.
У Васильківку (райцентр) приїжджаємо на електричці з Дніпропетровська. У Дніпропетровську з вікна електрички чи дизеля буде видно і воду Дніпра і воду Самари. Вона у цьому місці страшно зелена, і, мабуть, смердюча. Але не лякайтесь, такого на маршруті не буде.
Потрібна станція у Васильківці називається Народівка. За 10 хв. переносимо торби, байдарки, наплічники до ріки в районі моста.
Перша більш-менш пристойна стоянка розташована не доходячи до села Преображенське. Там праворуч метрів за 200 бачитимем високі осокори і далі вихід каміння на поверхню, так звані «скелі». Під осокорами джерело зі смачною водою. Сюди приїздять навіть із Павлограда набирати запас води, яка має вміст срібла, тому дуже довго (до 1 року) може стояти, не втрачаючи смаку. Там я познайомився з місцевим єгерем, який докладно описав ріку вище Васильківки. З його слів найнецікавіша ділянка – від містечка Покровського до Привовчанського під Павлоградом. Так що, як маєте багато вільного часу, то починайте маршрут від Іванівки або Іскри, що на межі з Донецькою областю. Там буде і Дібровський лісовий масив і вихід каменю на береги.
Наступна стоянка в районі мостика у селі Привовчанське. З села автобусом можна зїздити в Павлоград. У цьому районі бруднувата вода степової річки очищується і стає досить прозорою. І так відбувається неодноразово по всьому маршруту.
Увага, у селі Межирічі окрім порядних селян живуть і задиристі приміські жлоби, (як вони себе називають - «русские хохлы») тому краще в аквапарку на нічну стоянку ставати не варто, бо прийдеться викликати міліцію. Але, на славу останній, вона тут досить оперативна.
Пропускаючи Межирічі, напірнавшись в його аквапарку, робимо стоянку після Червоної Ниви, або у районі нанесеного на карту «бабиного коліна», яке насправді по конфігурації зовсім не таке. Правда там напаскуджено, але ми на те й байдарочники, щоби після нас було краще ніж до нас, тому приходиться прибирати.
Не помічаємо як опиняємося у річці Самара. Ночівлю також можна організувати і перед мостом у селі Кочережки, зі сторони лісу. Захід у воду неабиякий, зате за валом прекрасні тінисті галявини для відпочинку. Як не зробити привал біля Василівки, то наступна стоянка можлива (правда стати завжди десь можна) під Гвардійським. Це військове містечко з розвиненою інфраструктурою. Там є і водні джерела.
Після Черкаського починається зона різних турбаз. Найбільш вражає набережна пансіоната «Дубрава». Після нього можна зупинитись. Молодь може сходити на дискотеки в пансіонат. Зразу після Дубрави русло роздвоюється, йти треба по правому (неначе назад), бо ліве проблематичне. Так казали, але я не перевіряв. Як хтось пройде лівим, дайте знати. Ліве русло – старе русло, яке називалось Самарчук.
Проходимо Новомосковськ (колись це містечко звалось Самарка). Знаменитий дерев'яний собор видно з води. Виходимо у зону заток і островків. Стоянки є. Гарна стоянка на острові навпроти пляжу в селі Олександрівка. На острові багато пацюків (пардон, кріс), тому вночі речі, і не тільки з продуктами, треба підвішувати на дерева. Бо дуже шарудять. Кріси розвелись, бо на острові немає котів та інших хижаків. За 50 м. від сільського пляжу кінцева зупинка маршруток, які йдуть до залізничного вокзалу Дніпропетровська.
Опис зробив Святослав Заставський (Київ) 8(067)181-6856
Выложено в июле 2008 года Поездником Сергеем, тел. в Киеве - 4505910, e-mail: poezd@i.com.ua, сайт: www.poezdnik.kiev.ua - «Водный туризм Украины»
|