|
Учасники (всі з Києва): :
1. Салют-3: Сафонова Олена (кухар, матрос), Калитюк Юрій (капітан);
2. Таймень-3: Приходько Наталія (кухар, завгосп), Середяк Євгеній (штурман, відео), Приходько Віталій (керівництво, фото-відео);
3. Таймень-2: Вінніченко Наталія (кухар, матрос), Поєзднік Сергій (звітність);
1. Довідка про подорож.
Район — Європа; Україна (північ), східна частина Поліської низовини; Чернігівська обл.
Маршрут — Київ - Сновськ (мікроавтобус) - річка Снов (сплав) - річка Десна до м. Остер (сплав) - Київ (мікроавтобус).
Вид туризму — водний.
Засоби сплаву — байдарки (3 шт.)
Категорія складності — перша.
Час походу — з 28.04 по 08.05.2018.
Тривалість походу — 11 днів, у т. ч.:
- закидання та викидання - 1 день;
- активна частина - 9 днів;
- днювання — 1 день.
Протяжність маршруту — 216 км.
Рівень води в річці - високий.
Кількість учасників походу - 7 (у т. ч. жінок - 3, дітей - 0, собак - 0).
Технічна оснащеність групи: GPS - 2 шт.
Користування картами - 1 : 200 000 (1см-2км), 2006 р.
2. Дані про район подорожі2.1.Загальна характеристика території:
Поліська низовина — низовина на півдні Білорусі та півночі України. Обмежена на півночі горбистими рівнинами центральної частини Білорусі, на півдні Придніпровською та Волинською височинами, на заході Прибузькою рівниною, на сході — Придніпровською низовиною. Площа близько 270 тисяч кв.км. Переважні висоти 150—200 м, максимальна — 316 м (у межах Словечансько-Овруцького кряжу). Поверхня низовини має загальний похил до річок Прип'яті та Дніпра. Рельєф переважно рівнинний і слабохвилястий, виділяються окремі денудіровані моренні пасма і височини дніпровського віку (Словечансько-Овруцький кряж, Білокоровицький кряж, Озерянський кряж). Характерні поліські дюни. Вододіл річок плоский, заболочений. Ліси займають близько 33 % території, в окремих районах до 60 %. У найхолодніших частинах низовини з майже плоским рельєфом розміщуються болота (найбільші масиви Піддубичі, Великий Ліс, Вигонощанське болото, Гричин, Загальський масив). Частина боліт меліорована. (Див. також Прип'ятські болота). У Білорусі низовина простягається з заходу на схід уздовж річки Прип'ять більш ніж на 500 км, з півночі на південь — на 200 км; переважають абсолютні висоти 130—150 м над рівнем моря. На території низовини в межах Білорусі виділяється Білоруське Полісся, в Україні — Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське Полісся (у деяких джерелах до Поліської низовини відносять також північну частину Лівобережжя України в межах Чернігівської та Сумської областей). Частинами Поліської низовини є також Турійська рівнина, Клесівська рівнина, Костопільська рівнина, Словечансько-Овруцький кряж. Природоохоронні території: Поліський природний заповідник, Шацький національний природний парк, національний парк «Прип'ятський», ландшафтний заказник «Середня Прип'ять», Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник; є також чимало заказників та пам'яток природи. Джерела - Географічна енциклопедія України; Туристская энциклопедия Беларуси. Мінськ. «Білоруська Енциклопедія», 2007.
2.2. Увага! Маршрут пролягає територією, яка забруднена кліщами. Не можна лягати та сидіти на траві, особливо оголеним, класти одежу на траву та кущі. Бажано постійно носити штани, заправлені в чоботи або шкарпетки. Туристкам, які ходять "до вітру", треба руками притримувати одежу (особливо білизну) так, щоб вона не торкалася трави та кущів. Кліщ не падає з дерев, а місяцями чекає жертву на кінчиках травинок. Він, перед тим, як присмоктатися, повинен доповзати до оголеного місця на тілі людини. Якщо таким місцем залишаються шия та голова, то від "зараження" до укусу проходить декілька годин. Кожен вечір треба ретельно проводити огляд намету та тіла (пахв, волосся, паху). При виявленні кліща на тілі треба обережно "викрутити" його затягнутою петлею з простої нитки. Не варто панікувати - укусів мільйони, а хворих від них - одиниці. Бажано, якщо кліщ вже напився крові (вкусив), зберегти його живим і протягом доби звернутися до лікаря. Докладніше про кліщів в Україні, хвороби від їх укусів та симптоми цих хвороб можна прочитати, наприклад на сторінці (https://healthday.in.ua/korisno-znati/simptomi-pislya-ukusu-klishcha-u-lyudini)
Туристична характеристика району. Туристичні можливості в районі півночи Чернігівської області обмежені кордонами з РФ і Білоруссю. Однак, всі річки Поліської низовини Чернігівщини - є чудовими водними туристичними маршрутами. Закидатися до початку маршрутів зручно і по залізниці і автотранспортом. Справжньою родзинкою для туристів може бути відвідування міст Седнів, Чернігів, Батурін, Новгород-сіверський та інші.
3. Технічний опис маршруту
28.04.18. Виїхали з Києва в 11-00 на мікроавтобусі та доїхали до мосту через річку Снов в Сновську в 15-00 того ж дня.
Річка Снов повесні має безмежну повідь, яка мов море покриває заплаву, але головне річище зазвичай має течію. Береги заплави - луги та ліси, а береги річища - луги, ліси, заливні або заболочені луговини. Річище, яке часто знаходиться під водою повені, звивисте, середня глибина – до 5 м, вода дуже чиста (питна), прозора до 1 м, має коричневий відтінок, дно - піщане, течія - видима, гарних стоянок малувато і майже всі вони розташовані там, де річище підходить до лісу, але на луговинах завжди можно знайти рівну ділянку під вербами. Є стоянки і на острівцях серед безмежного водопілля. Головне річище - завширшки до 200 м. Багато птахів. По берегах - верба, вільха, осокор (чорна тополя), біла (срібляста) тополя, береза, зрідка сосна та дуб.
За авто мостом в заплаві ПБ стоянки є, але вони не дуже привабливі (рибалки), далі річка минає залізничний міст (за яким на ЛБ - міський пляж з колодязем) і починає повертати праворуч. Правило - йти треба тільки по течії, яку видно по водоростям і по сліду за рослинами, які стирчать з води.
Першу стоянку знайшли через пару км від мосту - на лугу ЛБ. Орієнтир - річку перетинає ЛЕП (лінія електропередачі) 10 кв, стіл з лавками під деревом.
29.04.18. Після стоянки через годину ходу (6-7 км) на ЛБ побачили чудову стоянку з навісом над столом з лавами, мангалом і навіть пісочницею для дітлахів. Взагалі береги мальовничі, луги, багато лавок і столів. Річка меандрує, течія видима, річище завширшки 100-200 м. Розливи дуже великі. В с. Займище набрали холодної води з колодязя біля церкви, яка стоїть в 60 м від берега на ЛБ. Далі поступово луги зникають і починаються чагарники верболозу - річище звивається між рядами кущів, які в свою чергу стирчать з води. Лужки починаються поблизу с.Нові Млини, напроти якого ми і заночували. Орієнтир - стіл з лавами і жердиною для навісу на вузькій луговині. За дровами прийшлося пливти через повінь до засохлого дерева.
30.05.18. Вранці забрали з собою залишки дров, що пізніше виявилось дуже доцільним. Через 50 хвилин ходу на ЛБ - чудовий сосновий ліс на невеличкій кручі, а ще через 10 хвилин - чудова стоянка на лісовій галявині. Далі стоянок нема аж до соснового лісу на ПБ між селами Смяч і Конотоп, але поки що річище звивається між залитих водою кущів серед повені, схожій на море. Іноді течія зникає і треба йти по водоростях, які дуже добре вказують напрям. Через деякий час посеред "моря" з'являється міст з альтанкою, столом і лавами. Всі три дерев'яні споруди виглядали дуже екзотично і ми не втримались - зупинились на перекус, де і знадобилися залишки дров.
Через 1.5 км після дивного мосту, який, до речі, є на карті, на ПБ - сосновий ліс со стоянкою, а ще далі (через 1 км) - розкішна стоянка (в тому самому лісі) ПБ з чотирма (!) столами, лавками, галявиною (мабуть пляж с.Конотоп). Далі річка потроху виходить на луги і дуже мальовниче меандрує по заплаві. В якійсь момент ми втратили річище і знову рухались по водоростям. Треба сказати, що в нас була можливість по повені підійти до західного узлісся соснового лісу, через який йде дорога між селами Н.Млини і Малий Дерчин, але ми пішли далі і це була помилка, бо до с.Макішин - стоянок нема! Більш того, річка в районі мосту між селами Малий і Великий Дерчин "входить в береги", які стають непривабливими аж до розливів і понтонного мосту в районі Макішина. Понтон обходимо ліворуч по залитому лугу і через пару поворотів на ЛБ здалека бачимо довгоочікувану піщану кручу-пляж з чудовим сосновим бором наверху. Люду – нема. Тут ми і заночували - на самій кращій стоянці за весь похід, серед величезних сосен. В цей день ми пройшли 35 км і дуже втомилися.
01.05.18. Денка. Обстежили ліс і виявили ще дві стоянки, до яких підходить річище. Вони мали столи, цегляне каре (вогнище) і навіть волейбольну ділянку.
02.05.18. Після сніданку сіли в байди, повернулися по плесу в річище і обійшли наш ліс вже праворуч. Ще раз побачили стоянки, але з води. Біля Мокшина повінь затопила ще один міст - навкруги вода, але потроху річка входить в береги (завширшки - 100 м). Минули розкішну стоянку на ПБ зі столом та піщаним пляжем.
Вишки над деревами селища Седнів видно здалека, але незабаром перед очима постає і саме місто, яке розташовано на високому ПБ. Ми одразу пристали на дитячому пляжі, бо побачили церкву з золотими куполами, але це була помилка - треба йти вздовж берега далі до міського пляжу (на траві), де можна набрати джерельної води з металевої труби. В цьому місці самого міста не видно, воно розташовано на високій кручі, порослій лісом, але з пляжу наверх повз джерело йде лісом гарна стежка, яка виводить до пам'яток архітектури - Воскресенської церкви ХХVII століття і самої старої камяної будівлі лівобережжя - Кам'яниці Лизогубів, 1690 р. (перебудована у ХІХ ст.). Седнів має яскраву історію і вперше у літописних джерелах згадується як давньоруське місто-фортеця Сновськ. Поблизу нього у 1068 р. князь Святослав з трьома тисячами воїнів розбив 12-тисячне військо половців.
Під час Визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1654 років і до 1781 — Седнів був сотенним містечком Чернігівського полку, наприкінці XVII ст. - маєтністю козацько-старшинської родини полковників Лизогубів.
У Седніві варто відвідати: Садибу Лизогубів, засновану чернігівським полковником Яковом Лизогубом, яка створювалася з кінця XVII до початку XX ст., Воскресенську діючу церкву 1690 р. (родова усипальня Лизогубів), дерев'яну церкву святого Юра (де знімався фільм "Вій"), збудовану не пізніше 1747 року (за переказами — ще у XVII ст.), Кам'яницю Лизогубів, 1690 р. (яку малював Т.Г.Шевченко і яка перебудована у ХІХ ст.), альтанку Глібова (1-а половина ХІХ ст.). Всі споруди були відреставровані відповідно Указу Президента України 2009 року Віктора Ющенко.
В кінці Седніва - ГЕС (яка в травні річку не перекриває) і розібраний (зірваний повіннью) понтонний міст, за котрим на берегах для ночівлі можна знайти мальовничі лужки під грушами, але дров мало. Ми ризикнули і пішли далі. А далі почалися мальовничі розливи і "нескінченне" село Клочків на ПБ. Річка потроху звузилася до 150 м і нарешті через дві години ходу від плотини ми побачили на ЛБ довгоочікуваний гайок з молодих дубків, про який нам розповів відомий воднік Микола Корочкін. Місце дійсно дуже цікаве - розташоване на двометровій кручі між двох старих річищ, одне з котрих має течію. Орієнтир - єдиний на маршруті дубовий гай (дубки в діаметрі не більше 30 см) з чотирма нарізаними величезними пеньками білого кольору в якості столу і стільців. В цей день ми пройшли біля 26 км.
03.05.18. Далі ми бачили ще пару непоганих лужків для стоянки, але після них річка розширюється до 200 м і стоянок нема аж до дитячого табору на ЛБ перед с. Снов'янка, де скупатися можна тільки біля металевого оглядового майданчику. Далі річка входить в зону автотуристів, автівки котрих стоять за табором де тільки можна, а на ЛБ нескінчені столики рибалок. Ріка розширюється до 200 м. В районі з/б автомобільного мосту за с. Кобилянка річка взагалі не має берегів - по боках, як завжди, геть затоплений ліс і складається враження, що проєктанти навмисно вибирали самі витратні варіанти мостів. За с.Брусилів на ПБ - розкішна стоянка з навісом на лугу під деревами. Далі Снов розширюється до 300 м і впадає в Десну, яка ще ширше - 400 м і яку видно по стрімкій течії.
Річка Десна повесні, незважаючи на повідь, все одно має шалену швидкість течії, яка постійно несе по річищу дерева, сміття і навіть залишки житла. Береги річища - затоплені дерева, кущі, луги та ліси. Річище вже далеко не таке звивисте, як у малих річок, середня глибина – до 10 м, вода мутна, має глинистий відтінок, дно - піщане, гарних стоянок малувато і майже всі вони розташовані там, де річище підходить до круч, але під намет завжди можна знайти рівну ділянку. Головне річище - завширшки до 500 м. Багато рибалок, браконьєрів і їхніх неводів. По берегах - верба, вільха, осокори (чорна тополя), біла (срібляста) тополя, береза, сосна, дуб.
Через 4-5 км після гирла Снову на ПБ Десни в осокоровому лісі - перше місце для стоянки, де ми і заночували. Одразу побачили малька і почули сплески риби. В цей день ми пройшли 17 км.
04.05.18. До Чернігова, який славиться пам'ятками часів Київської Русі, Чернігівського князівства, а також Гетьманщини і козацького Чернігівського полку, дійшли за три години (26 км). По всьому шляху береги - не цікаві (залиті кущі та дерева), перед містом є т. з. "апендицит" (4 км туди і 4 км поворітьма), який доцільно скоротити, перетаскав по повіді байди, але ми цього не зробили, бо "не знали броду". Цей "апендицит" - гарне місце для стоянки, але ми пішли далі встали на поганенькій ділянці бувшого яхт-клубу в затоці за численними майданчиками розваг на ПБ. Вдягли парадну одежу і пішли дивитися на Чернігівський дитинець - дивовижний парк "12 гармат", де розташовані памятки давнини - Спасо-Преображенський (Спаській) собор (перший мурований храм Чернігова й один з перших у Київській Русі. Будівництво храму розпочав Чернігівський князь (брат Ярослава Мудрого) Мстислав Володимирович, де він у 1036 році і був похований), Храм Бориса та Гліба, будинок Мазепи, Чернігівський колегіум, Чернігівський обласний музей, чавунні бастіонні гармати — 12 штук, відлиті у XVIII ст., будинок архієпископа, пам'ятник Олександру Пушкіну 1900 р (на жаль вкрадений), пам'ятник Тарасові Шевченку, пам'ятник гетьману Івану Мазепі, пам'ятний камінь «Борцям за волю України» (1992 р.)
Треба окремо сказати про ще один дивний, на мій погляд, пам'ятник - князеві Ігорю Ольговичу, який був сином Олега Святославовича (князя Чернігівського) і його другої жони - дочки половецького хана Осулука. Ігор був невинно вбитий озвірілою юрбою киян через рік після вступу (у 1146 році) на київський престол. Ігор був хоробрий і дуже розумний на той час, "... священиків мало поважав і постів не додержував, через що його в народі мало любили". Згодом кияни опам'яталися і гірко спокутували те, що скоїли, а при гробі Ігоря почалися чудеса. Ігоря дуже швидко почали шанувати як святого та як мученика і тому він був канонізований. В 1150 році мощі святого Ігоря перевезли до Чернігова та покладено у Спасо-Преображенському соборі. Ікона, перед якою завжди молився Ігор, стала однією з видатних святинь Києво-Печерської Лаври (і лавра, і собор в Чернігові належать московському патріархату, а пам'ятник Ігорю Ольговичу створювався і встановлювався росіянами).
Повернулися до байдарок і попливли далі. Пройшли пішохідний міст, якого на нашій мапі не було і за яким можно було встати на міському пляжі та скупнутися, по ЛБ почалися пансіонати. Береги - не цікаві. Пройшли авто міст і залізничний міст. Річка дуже широка - 400 м, за с.Жавінка обидва береги - залиті водою, але за дачками ПБ на високому (1-2 м) ЛБ починається листвяний ліс і лісова дорога с галявинами, на однієї з котрих ми і встали на ночівлю. Самая гарна галявина - зі столом та каркасом для навісу. В цей день пройшли біля 30 км.
05.05.18. Вранці повернувся назад «жигуль», який ввечері проїхав мимо нас далі по течії. Інші рибалки на надувному човнику мовчки перевірили невід, який поставили до нас і біля нас. Автівки стояли і на ПБ.
Ми пішли далі - майже одразу річка починає повільно повертати ліворуч на 180 градусів і тече на південний схід. Тут стоянку можна знайти тільки на ПБ (лісова дорога). Потроху Десна повертає праворуч і підходить до авто траси М-01 (в місто Славутич), яку з води не видно за деревами, але завдяки їй на ПБ багато автотуристів з наметами. Далі до з/б авто мосту – «болота» з обох боків річки і тільки через 1 км після мосту на невеличкій кручі ЛБ можна знайти непогану стоянку (лісова дорога). Луги тут за лісом дуже мальовничі.
Далі Десна 4 км тече майже прямо, береги – не цікаві, за S-образним поворотом – автівки на ЛБ (с. Золотинка), далі річка робить в лісі повільний поворот ліворуч і на кручі ПБ починають зустрічатися стаціонарні стоянки рибалок з навісами, столами і навіть сходами до води (с. Друцке). Звідси попереду на відстані 3 км проглядається піщаний пляж з сосняком на ЛБ.
В районі с. Ладинка на ЛБ починаються бази відпочинку (вода з крана – погана, але пити можна), які тягнуться 8 км вздовж річки. Стоянку ми знайшли за базами на кручі ЛБ. Орієнтир – середина S-образної ділянки, узлісся, лужок з дубками, вільхою, тополями, лісовою дорогою, столом і льохом. В цей день пройшли 36 км.
06.05.18. Вранці (після 8-денної спеки) було дуже холодно, навіть прийшлося вдягати гірськолижні штанці, але ми мужньо, незважаючи на потужній північний лобовий вітер і баранчики на воді, дійшли до повороту на 180 градусів і вже з комфортом - до бувшої пристані с. Смолін. Виявилося, що ця «пристань» перетворилася на маленьке село. Річка і краєвиди тут мальовничі, можна знайти непогану стоянку на лужках, але більшість берегів все одно затоплені, річище вихляє мов красуня задом, в районі Копачова бачили автівки на ЛБ, а в с. Надинівка набрали смачної води з колодязя садиби. За селом на ЛБ – похилена альтанка біля гаю.
Стрімка течія Десни допомагає долати км і ми доперлися аж до с. Максим. Одразу за селом на ЛБ під тополями – чудова стоянка зі столом і лавками, багато дров. З цього місця попереду видно першу велику піщану кручу ПБ. В цей день пройшли близько 32 км.
07.05.18. На кручі – сосновий ліс, далі перед правим поворотом – чудова стоянка в сосняку з піщаним пляжиком (орієнтир – заплава на ЛБ). Далі до другої великої піщаної кручі селища Моровськ береги не дуже цікаві – пройшли с. Соколівка на невеличкій кручі ПБ, Моровськ, якого за лісом ПБ практично не видно з води (селище колись залишилося на старому річище), мальовничу кручу ПБ (орієнтир – ЛЕП через річку). За кручею встати можна, але всі місця були зайняті рибалками.
Гарну стоянку для перекусу знайшли перед третьою великою піщаною кручею ПБ в районі с. Рудня – пляжики між кущами, наверху на узліссі сосняку - «шведський» стіл (без лав). В глибині лісу – дерев’яні домівки бази відпочинку, позначеної на мапі, як садові ділянки.
Далі швидкість течії і наш ентузіазм змушували байдарки рухатися по 8 км за годину. По берегах всюди де є сосняк – гарні місця для відпочинку зі столиками і рибалками. Автівок теж вистачає, незважаючи на повінь. Бази відпочинку біля с. Набильське, куди можна було б визвати наш бусік – не помітили.
Пройшли Остер і встали на ПБ перед автомобільним мостом через Десну. Це була наша остання стоянка і тому розвідка показала, що на автівці можна проїхати сюди по лугах, більш того – тільки сюди, бо лівий берег і до, і після мосту – повністю затоплений на сотні метрів (ліс стоїть у воді), а ПБ після мосту хоч і непоганий для стоянки (осокоровий бір), але з того боку дорога далеко від берега, а там де близько і під мостом – великі калюжі і рибалки з автівками. Можливо далі по течії на ПБ і є гарні місця для антистапеля (дорога туди йде), але ми туди не дійшли. В цей день ми пройшли біля 39 км.
08.05.1. Автівка прийшла в 14-30 і ми через Козелець швидко доїхали до Києва.
4. Харчі та раціон харчування
Перед подорожжю всю провізію закупили по розкладці (см. Меню одного дня похода - пам’ятка на www.poezdnik.kiev.ua)
5. Бюджет походу: 755+200 (харчі) + 930 (мікробус). Всього - 1885 грн/людину (в поході минулого року - 1027,5 грн/людину). Курс - 26.0 (у минулому році - 26.4) грн/дол.
6. Корисні поради
Не лінуватися і якісно пропрацювати маршрут з плануванням ночівель (з запасними варіантами).
Не забути купити і докуповувати в селах сметану для зелених борщів, які ми постійно варили в поході з щавлю, зібраному на лугах.
Довідка: всі (шість шт.) комерційні групи "водників", яких ми бачили на Снові закінчили маршрут до Десни. Одна самостійна - в Чернігові
Звіт викладений 14.05.2018 р. Автор - Поєзднік Сергій, e-mail: poezd@i.com.ua, сайт: www.poezdnik.kiev.ua - «Водний туризм України»